І.Навина 10:7-14

Тож Ісус вирушив з Ґалґала — сам і весь боєздатний народ з ним, кожний могутній силою. І в той час Господь промовив до Ісуса: Не бійся їх, бо Я передав їх у твої руки, не залишиться з них ніхто перед вами! Тож Ісус зненацька напав на них, — цілу ніч він ішов з Ґалґала. А Господь нагнав на них страх від обличчя ізраїльських синів, і Господь розгромив їх великим знищенням у Ґаваоні. І вони гналися за ними дорогою, що йде до Ороніна, і громили їх аж до Азику і аж до Макиди. Коли ж втікали вони від обличчя ізраїльських синів по схилі в Орнін, Господь закидав їх з неба кам’яним градом — аж до Азики. І було більше мертвих від каміння граду, ніж тих, яких у битві вбили ізраїльські сини мечем. Тоді Ісус звернувся до Господа (в той день, коли передав Бог Аморея в руки Ізраїлеві, коли розбив їх у Ґаваоні, і були знищені з-перед обличчя ізраїльських синів) і сказав Ісус: Нехай стане сонце напроти Ґаваону і місяць напроти долини Елону! І сонце стало, і місяць залишався стояти, доки Бог не помстився своїм ворогам. Сонце стало посеред неба, не пішло вперед на захід на закінчення одного дня. І не було такого дня ні раніше, ні пізніше, щоби Бог вислухав людину, бо Господь воював за Ізраїль.