Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти із цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх.
Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його,
[Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець у руки і що від Бога вийшов та до Бога йде,
устав з вечері, зняв одяг і, узявши рушника, підперезався.
Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги?
Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш.
Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною.
Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову.
А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі.
Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.