Івана 11:17-44

Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій, тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата. Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. Ісус каже їй: Твій брат воскресне! Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це? Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ. Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! Ісус заплакав. А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.