Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
Ісус каже їй: Твій брат воскресне!
Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
Ісус заплакав.
А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!
Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.