І тому Він є Посередником Нового Завіту, щоби через смерть для викуплення від переступів першого Завіту покликані одержали обітницю вічної спадщини.
Тому що де є заповіт, там має бути смерть заповідача,
адже заповіт вступає в силу після його смерті й не має жодної вартості, поки живе заповідач.
Тож і перший Завіт був освячений не без крові.
Адже Мойсей, проголосивши всім людям усі заповіді за Законом і взявши кров козлів і телят, — разом з водою, червоною вовною та гісопом — покропив і саму книгу, і весь народ,
промовляючи: Це кров Завіту, що його заповів вам Бог.
І намет, і весь посуд для служіння також окропив кров’ю.
І відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення.
Отже, треба було, щоби подоби небесних речей отак очищалися, а саме небесне — жертвами, які кращі від цих.
Адже Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас.
І не для того, аби багато разів приносити Себе, як первосвященик, входячи щороку до святині із чужою кров’ю, —
у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати. Тепер же Він з’явився один раз наприкінці віків, щоб Своєю жертвою виявити гріх.
І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд,
так і Христос: один раз приніс Себе, аби понести гріхи багатьох; другий же раз Він з’явиться не задля гріха, а тим, які очікують Його на спасіння [через віру].
Біблія
Біблія для діточок
