Буття 45:1-15

І не міг Йосиф стриматися при всіх, які стояли перед ним, і сказав: Відішліть усіх від мене! І нікого більше не було біля Йосифа, коли відкривався своїм братам. Він підніс голос з плачем. І почули всі єгиптяни, і чути було в домі фараона. Йосиф сказав своїм братам: Я — Йосиф! Чи живий ще мій батько? І брати не могли йому відповісти, бо оторопіли. Та Йосиф сказав своїм братам: Підійдіть же до мене! І вони наблизилися. А він сказав: Я — ваш брат Йосиф, якого ви продали в Єгипет. Однак, тепер не сумуйте, і хай не здається вам жорстоким, що ви мене сюди продали, бо заради життя Бог послав мене перед вами. Ось другий рік голоду на землі, ізалишилося ще інших п’ять років, коли не буде ні оранки, ні жнив. Тож мене послав Бог перед вами зберегти ваш останок на землі у цей час і прогодувати ваш великий останок. Отже, не ви послали мене сюди, а Бог. І Він зробив мене, наче батьком фараонові й паном над усім його домом, і володарем усієї Єгипетської землі. Тож поспішайте! Йдіть до мого батька і скажіть йому: Так говорить твій син Йосиф: Бог зробив мене паном усієї Єгипетської землі. Тому прибудь до мене — не барися. Ти поселишся в землі Ґесем у Аравії, і будеш неподалік від мене, — ти й твої сини, і сини твоїх синів, твої вівці, і твої воли, і те, що в тебе є; і прогодую тебе там, — бо ще п’ять років голоду, — щоб не загинув ти й твої сини, і все твоє майно. Ось ваші очі та очі Веніамина, мого брата, бачать, що це мої уста промовляють до вас. Отже, сповістіть моєму батькові про всю мою славу в Єгипті, та про те, що ви бачите, і, не гаючись, приведіть мого батька сюди. І впавши на шию свого брата Веніамина, заплакав з ним, і Веніамин плакав на його шиї. І поцілувавши всіх своїх братів, плакав з ними, а після цього його брати заговорили до нього.