Буття 37:1-11

Яків оселився на землі, де жив його батько, — в Ханаанській землі. Ось родовід Якова. Йосиф мав сімнадцять років і, будучи юнаком, пас овець зі своїми братами — із синами Вали та синами Зелфи, дружин свого батька. Йосиф приніс погану вістку своєму батькові Ізраїлеві. Яків же любив Йосифа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості, і справив йому барвистий одяг. А його брати, побачивши, що батько любить його більше за всіх своїх синів, зненавиділи його і ні про що не могли з ним спокійно говорити. Якось наснився Йосифові сон, і він розповів його своїм братам: Послухайте той сон, який наснився мені, — сказав їм, — здавалося мені, що ми серед поля в’язали снопи, і мій сніп устав і випростувався; ваші ж снопи, стоячи довкола, поклонилися моєму снопові. А брати сказали йому: Невже ти насправді царюватимеш над нами, невже ти насправді пануватимеш над нами? І ще більше зросла ненависть до нього через його сни та через його розповіді. А він побачив інший сон — та й виклав його своєму батькові й своїм братам: Ось наснився мені інший сон, — сказав він, — наче мені поклонялися сонце, місяць і одинадцять зірок. І докорив йому його батько, промовивши до нього: Що це за сон, який наснився тобі? Невже насправді я і твоя мати з твоїми братами прийдемо поклонитися тобі до землі? Тож його брати сповнилися до нього заздрощами, а батько його зберіг у пам’яті сказане.