Буття 31:1-35

Якось почув Яків слова Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, і з того, що належало нашому батькові, здобув усю цю славу. І поглянув Яків на Лаванове обличчя: він став не таким до нього, як учора чи три дні тому. Господь же промовив до Якова: Повернися на землю свого батька і до свого роду, — Я буду з тобою. Тож послав Яків покликати Лію та Рахиль на рівнину, де були отари, та й сказав їм: Бачу я обличчя вашого батька, — він не такий до мене, як учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною. Ви ж самі знаєте, що всіма своїми силами я працював на вашого батька. А ваш батько ошукав мене: змінював мені платню щодо десяти овечок, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло. Коли скаже так: Рябі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці рябими; коли ж скаже: Білі будуть твоєю платнею, — то народжуються всі вівці білими. Тож Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав її мені. І сталося, що коли вівці парувалися, то я побачив їх уві сні на власні очі: ось козли й барани строкаті та рябі й крапчасто-рябі стрибали на овець і кіз. І сказав мені Божий ангел уві сні: Якове! Я ж озвався: Що? А він сказав: Поглянь своїми очима і подивися на козлів і баранів — строкатих, рябих і крапчасто-рябих, — вони скачуть на овець і кіз. Адже Я побачив те, що тобі чинить Лаван. Я є Бог, Який з’явився тобі на Божому місці, — де ти Мені помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отож, сьогодні встань і вийди із цієї землі та повертайся в землю свого народження, — Я буду з тобою. У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: немає нам більше частки чи спадщини в домі нашого батька. Хіба не за чужинок став вважати він нас? Адже продав нас і поглинув, мов страву, наші гроші. Усе багатство і слава, що їх забрав Бог у нашого батька, будуть нам і нашим дітям. Тому роби тепер те, що сказав тобі Бог. Уставши, Яків посадив своїх жінок та своїх дітей на верблюдів, забрав усе своє майно і весь свій посуд, що придбав у Месопотамії, і все, що належало йому, щоб вирушити в Ханаанську землю до свого батька Ісаака. Якось Лаван пішов стригти своїх овець, а Рахиль викрала божків свого батька. Яків же втаїв від Лавана-сирійця, не сповістив йому, що відходить геть. Він утік з усім, що належало йому, перейшов ріку і поспішив до гори Ґалаад. А на третій день Лаванові-сирійцеві сповістили, що Яків утік. Узявши всіх своїх братів із собою, він гнався слідом за ним сім днів; і наздогнав його на горі Ґалаад. Та вночі Бог прийшов уві сні до Лавана-сирійця і сказав йому: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! І наздогнав Лаван Якова. Яків поставив своє шатро на горі, а Лаван розставив своїх братів під горою Ґалаад. Чому ти так вчинив? — промовив Лаван до Якова. Чому ти таємно втік та ще й обікрав мене, забрав моїх дочок, мов полонених мечем? Якби ти мені дав знати, — я відпустив би тебе з радістю, з музикою, тимпанами й гуслами. Невже я не удостоївся поцілувати своїх дітей і дочок? Тепер же нерозумно ти вчинив! У цей час у моїх руках влада накоїти тобі лиха, але Бог твого батька вчора сказав мені таке: Остерігайся, щоби часом не сказав ти Якову чогось злого! Тому тепер іди, бо палко ти забажав піти до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків? У відповідь Яків сказав Лаванові: Я сказав: Щоби часом не забрав ти від мене своїх дочок і все, що в мене є. Упізнавай, що є твого в мене, — і забирай. Та він не знайшов у нього нічого. І Яків сказав: У кого тільки знайдеш своїх божків, той не житиме перед нашими братами. Та Яків не знав, що його дружина Рахиль їх викрала. Увійшовши в Ліїне житло, Лаван шукав — і не знайшов. Вийшовши з Ліїного житла, шукав і в житлі Якова, і в житлі обох рабинь — і не знайшов. Тож увійшов і до житла Рахилі. А Рахиль узяла божків і запхала їх під верблюже сідло, та й сіла на них. І сказала своєму батькові: Не обурюйся, володарю, що не можу встати перед тобою, — бо в мене звичайне жіноче. Тож Лаван обшукав усе житло — і не знайшов божків.