Буття 25:21-34

І молився Ісаак до Господа за Ревеку, свою дружину, бо вона була неплідна. Бог вислухав його, і його дружина Ревека завагітніла. Борсалися ж діти в ній. Тож сказала: Якщо так має бути зі мною, навіщо це мені? І пішла запитати в Господа. А Господь їй сказав: У твоєму лоні є два народи, і два народи розділяться вже у твоєму лоні; та один народ візьме верх над другим народом: старший буде служити молодшому. І настав час їй родити, і ось в її лоні були близнята. З’явився син, первенець — рудий, увесь волохатий, наче кожух. Тож дано йому ім’я — Ісав. А відтак з’явився його брат, і своєю рукою тримався за п’яту Ісава. І дано йому ім’я — Яків. Ісаакові було шістдесят років, коли їх народила Ревека. Хлопці виросли. Ісав був людиною поля: умів полювати. А Яків — людиною нелукавою, він перебував удома. Ісаак полюбив Ісава, бо його здобич — це його пожива. Ревека ж любила Якова. Якось зварив Яків страву. А Ісав прийшов з поля зовсім знесилений. І сказав Ісав до Якова: Дай мені попоїсти цієї червоної страви, бо я заморився. Через це й дано йому прізвисько — Едом. А Яків сказав Ісаву: Віддай мені сьогодні своє первородство! А Ісав відповів: Ось я вмираю — то навіщо мені те первородство? І сказав йому Яків: Поклянися мені сьогодні. І той поклявся йому. Тож продав Ісав первородство Якову. А Яків дав Ісавові хліба та страву із сочевиці. Той з’їв і випив, і підвівшись, відійшов. Тож знехтував Ісав первородством.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Буття 25:21-34