Буття 22:6-14

Тож Авраам узяв дрова для всепалення і поклав на свого сина Ісаака. Взяв він у руки вогонь та ножа, і вони пішли обидва разом. І промовив Ісаак до Авраама, свого батька, сказавши: Батьку! Той відповів: Що, сину? А він питає: Ось вогонь і дрова, а де овечка на всепалення? Авраам же відповів: Бог нагледить собі овечку на всепалення, сину. Ідучи разом, вони обидва прийшли на місце, на яке вказав йому Бог. Там Авраам збудував жертовник, розклав дрова і, зв’язавши свого сина Ісаака, поклав його на жертовник, на дрова. Авраам простягнув свою руку, щоб узяти ножа, аби принести в жертву свого сина, та Господній ангел закликав до нього з неба і сказав йому: Аврааме, Аврааме! Той же відповів: Ось я. І сказав: Не накладай рук своїх на хлопця і не вчини йому нічого, бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога і не пожалів для Мене свого улюбленого сина. І підвівши свої очі, Авраам побачив: ось, один баран заплутався рогами в садку Савек. Тож Авраам пішов, узяв барана і приніс його як всепалення замість свого сина Ісаака. І Авраам дав тому місцю назву «Господь побачив», щоб говорили і до сьогодні: На горі Господь став видимим.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Буття 22:6-14