Буття 2:7-25

І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою. І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і оселив там людину, яку створив. І ще виростив Бог із землі всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі, дерево життя посеред раю і дерево, що дає знання добра і зла. А з Едему виходить ріка, щоби зрошувати рай; звідти вона розділяється на чотири рукави. Назва одного — Фісон: він протікає повз усю Евілатську землю — там, де є золото; золото тієї землі добре, і там є гранат і зелений камінь. А назва другої ріки — Ґеон: це та, що протікає повз всю землю Ефіопії. Третя ріка — Тигр: вона тече напроти ассирійців. Четверта ж ріка — Євфрат. І взяв Господь Бог людину, яку створив, і оселив її в раю, щоб обробляти його та доглядати. І заповів Господь Бог Адамові, кажучи: Плоди з усякого дерева, що в раю, вживатимеш у їжу. А з дерева пізнання добра і зла — не їжте з нього: у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помрете! І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створімо для нього помічника — такого, як він. І створив Бог ще із землі всіх польових звірів, і всіх небесних птахів; Він привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як назвав Адам кожну живу душу, — так вона і звалася. І дав Адам назви всім тваринам, всім небесним птахам і всім польовим звірам, та Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього. Тож Бог наслав глибокий сон на Адама, і той заснув. І Бог взяв одне з його ребер, а його місце заповнив тілом. Ребро, яке взяв у Адама, Господь Бог перетворив на жінку і привів її до Адама. І сказав Адам: Це тепер кістка з моїх кісток і тіло з мого тіла! Вона буде називатися жінкою, адже зі свого чоловіка була взята. Тому залишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, — і будуть обоє одним тілом. І були обоє нагі, — і Адам, і його жінка, — та не соромилися.