Але тоді, не знаючи Бога, ви служили тим, які за своєю природою не є богами.
Тепер же, пізнавши Бога, а краще, як Бог пізнав вас, — навіщо знову повертаєтеся до безсилих і убогих стихій, яким бажаєте знову, як і колись, служити?
Ви уважно стежите за днями й місяцями, за порами й роками.
Я боюся за вас: чи не даремно я трудився для вас?
Прошу вас, брати: будьте, як я, бо я такий же, як ви. Нічим ви мене не образили.
Ви знаєте: хоч я в немочі тіла звіщав вам раніше Євангеліє,
та ви [моїм] тілесним випробуванням не погордували, не відштовхнули мене, а прийняли мене як Божого ангела, як Ісуса Христа.
Тож куди поділося ваше блаженство? Свідчу вам, що якби було можливим, то ви вирвали б свої очі й дали б мені.
Невже я став вашим ворогом, тому що говорю вам правду?
Не на добро виявляють вони ревність до вас, але хочуть вас відлучити, щоб ви про них уболівали.
Адже добре завжди вболівати про добро, а не тільки тоді, коли я присутній у вас.
Діти мої, я знову терплю нестерпні муки за вас, доки не відобразиться у вас Христос.
Хотів би я бути з вами сьогодні та змінити тон своєї мови, тому що вболіваю за вас.