Вихід 7:14-25

Тож Господь сказав Мойсеєві: Стало нечуйним серце фараона, аби він не відпустив народ. Вранці йди до фараона. Ось він підійде до води, а ти чекатимеш на березі ріки, щоб зустрітися з ним. І візьми у свою руку посох, який перетворювався на змія, і промовиш до нього: Господь, Бог євреїв, послав мене до тебе, кажучи: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився в пустелі! І ось, дотепер ти не послухався. Так каже Господь: Із цього дізнаєшся, що Я — Господь! Ось я вдаряю посохом, що в моїй руці, по воді, яка в ріці, і вона перетвориться на кров, і риба, яка в ріці, загине. Тож ріка засмердиться, і не зможуть єгиптяни пити воду з ріки. І Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Візьми свій посох і простягни руку на води Єгипту, на їхні ріки, на їхні канали, на їхні мочарі та на всю їхню стоячу воду — і стануть кров’ю. І буде кров по всій Єгипетській землі — і в дерев’яних, і в кам’яних посудинах. Тож Мойсей і Аарон зробили так, як заповів їм Господь. Аарон перед фараоном і перед його слугами, піднявши свій посох, вдарив ним по воді, що в ріці, — і всю воду в ріці перетворив на кров. І риба, яка в ріці, вимерла, а ріка засмерділася, і єгиптяни не могли пити воду з ріки, — і була кров по всій Єгипетській землі. Те саме зробили і єгипетські заклиначі своїми чарами. Та серце фараона закам’яніло, і він, як і сказав Господь, не послухався їх. Фараон повернувся і ввійшов до свого дому, а над цим він навіть не замислився. А всі єгиптяни почали копати біля ріки, щоб напитися води, бо не могли пити воду з ріки. Минуло сім днів після того, як уразив Господь ріку.