Екклезіаста 2:18-25

Я зненавидів увесь мій труд, яким я працюю під сонцем, бо залишаю його людині, що буде після мене. І хто знає, чи мудрий буде, чи дурний? І він володітиме всім моїм трудом, яким я працював, і яким я мудрував під сонцем. Та це ж — марнота. І я відвернувся, щоб відставити від мого серця весь труд, яким я трудився під сонцем. Бо є чоловік, труд якого в мудрості, у пізнанні та в мужності, і чоловік, який не трудився в ньому, дасть йому його частку. Це — марнота і велике зло. Бо що буває із чоловіком в усьому його труді та в бажанні його серця, яким він трудиться під сонцем? Адже всі його дні є днями страждань і гніву, його плутанина, і вночі його серце не спить. Це ж є марнота. Не є добром для людини те, що їсть, що п’є і що покаже своїй душі, добро — в його труді. І я побачив, що це від Божої руки. Бо хтось їсть, а хтось стримується без Нього.