Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом.
Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи.
І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них.
І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти.
А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом.
Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою.
Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, не галилейці?
Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися?
Партянці й мідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії,
Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни,
юдеї і прозеліти, критяни й араби, — чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич!
Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути?
Інші, глузуючи, казали, що вони понапивалися вина.
Біблія
Біблія для діточок
