Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.
І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!
Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];
ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —
людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.
Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.
Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:
стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!
Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.
Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.
Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.
А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.
[Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].
Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.
А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.
Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком,
а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.
І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,
а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.
І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.