2 Самуїла 7:1-17

І сталося, коли цар оселився у своєму домі, Господь дав йому спадок довкола від усіх його навколишніх ворогів. І промовив цар до пророка Натана: Ось я живу в кедровому домі, а Божий ковчег перебуває посеред намету. А Натан відповів цареві: Іди і чини все, що тільки у твоєму серці, бо Господь з тобою! І сталося в ту ніч, що до Натана було Господнє слово, яке свідчило: Іди і промов до мого раба Давида: Так говорить Господь: Ти не збудуєш Мені дім, щоб Я проживав, бо Я не перебував у домі від того дня, коли Я вивів ізраїльських синів з Єгипту, аж до цього дня, і Я був у походах у житлах і в наметах. Усюди, де Я подорожував посеред усього Ізраїля, хіба, Я будь-коли запитав хоча б одне з племен Ізраїля, якому Я заповів пасти Мій народ Ізраїля, кажучи: Як же це, що ви Мені не збудували кедрового дому? Тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так говорить Господь Вседержитель! Я взяв тебе від отар овець, щоб ти був проводирем над Моїм народом, над Ізраїлем, і Я був з тобою в усьому, куди ти ходив, і Я вигубив усіх твоїх ворогів з-перед тебе, і Я зробив тебе славним, як ім’я великих на землі. Тож установлю місце Моєму народові Ізраїлю, та його насаджу, і поселяться в себе та більше не журитимуться, а неправедний син не продовжуватиме погорджувати ним, як спочатку, від днів, в які Я настановив суддів над Моїм народом — Ізраїлем. І дам тобі відпочинок від усіх твоїх ворогів, і Господь сповістить тобі, що збудуєш Йому дім. І буде, коли сповняться твої дні, і ти заснеш зі своїми батьками, то Я підніму твоє потомство після тебе, яке буде з твого лона, і приготую його царство. Він збудує Мені дім для Мого Імені, а Я піднесу його престол навіки. Я буду йому за батька, а він буде Мені за сина. І якщо він учинить провину, то звинувачу його палицею мужів і пасами людських синів, та Мого милосердя не відніму від нього, як Я відняв від тих, яких усунув з-перед Себе. І його дім, і його царство буде міцним навіки переді Мною, і його престол буде поставлений навіки. Згідно з усіма цими словами і з усім цим видінням, — так сказав Натан Давидові.