2 Коринтян 12:1-10

Доводиться хвалитися, однак це не корисно; тож перейду до Господніх видінь та об’явлень. Знаю чоловіка в Христі, який чотирнадцять років тому, — не знаю, чи в тілі, не знаю, чи без тіла, Бог знає, — був підхоплений аж до третього неба. І знаю, що той чоловік, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, — був підхоплений у рай і почув невимовні слова, яких людина не може висловити. Ось таким похвалюся, а собою — не хвалитимуся, хіба що своїми немочами. Адже коли захочу хвалитися, то не виявлюся безумним, бо говоритиму правду; та стримаюся, щоби про мене хтось більше не подумав, крім того, що бачить у мені та що чує від мене. І щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло — посланця сатани, — аби бити мене в обличчя, щоб я не величався. Задля цього тричі благав Господа, щоб він відступився від мене, та Він сказав мені: Досить тобі Моєї благодаті, адже [Моя] сила виявляється в немочі! Тому краще радо буду хвалитися своїми немочами, щоб оселилася в мені сила Христа. Через це радію в немочах, у клопотах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я немічний, — тоді я сильний.