1 Царів 18:30-46

1 Царів 18:30-46 УТТ

А Ілля промовив до народу: Підійдіть до мене! І весь народ підійшов до нього. І взяв Ілля дванадцять каменів за кількістю племен Ізраїля, як сказав йому Господь, запевняючи: Ізраїль буде твоє ім’я! Він в Господнє Ім’я збудував з каміння і відновив розбитий жертовник, зробив довкола жертовника рів, що вміщав дві міри насіння, наклав дрова на жертовник, який зробив, розрубав всепалення на частини, поклав на дрова і помістив на жертовнику. І він сказав: Візьміть мені чотири відра води і полийте на всепалення та на дрова! І зробили так. А він сказав: Повторіть! І повторили. Тоді він сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє. І вода переходила довкола жертовника, і рів наповнився водою. І заволав Ілля до неба, закликаючи: Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, вислухай мене, Господи, вислухай мене сьогодні вогнем, і весь цей народ пізнає, що Ти є Господом, Богом Ізраїля, а я — Твій раб, і через Тебе я зробив ці діла! Вислухай мене, Господи, вислухай мене вогнем, і нехай цей народ пізнає, що Ти є Господь Бог, і Ти повернув серце цього народу за Собою! І з неба спав вогонь від Господа, пожер всепалення, дерево, каміння, землю, і вогонь вилизав воду, яка була в рові. І весь народ упав долілиць. Вони сказали: Насправді Господь є Богом, Він — Бог! І промовив Ілля до народу: Схопіть пророків Ваала, нехай ніхто з них не врятується! І схопили їх, а Ілля привів їх до потоку Кісон, і там він їх зарізав. І сказав Ілля Ахавові: Іди, їж і пий, бо чути шум крокування дощу. І Ахав пішов їсти і пити, а Ілля вийшов на Кармил, схилився до землі й поклав своє обличчя поміж свої коліна. Він сказав своєму слузі: Іди і поглянь на дорогу, що до моря! І слуга поглянув, і сказав: Немає нічого. Та Ілля сказав: А ти йди повторно — сім разів! І повертався слуга сім разів. І сталося, що на сьомий раз, і ось мала хмара, наче стопа людини, яка несе воду. І сказав: Іди і скажи Ахавові: Запряжи твою колісницю і спускайся, щоб тебе не захопив дощ! І сталося через деякий час, небо потемніло від хмар і вітру, і почався великий дощ. І Ахав плакав, і прямував до Єзраела. А Господня рука була над Іллею, і він підперезав свої стегна, і біг перед Ахавом аж до Єзраела.