серце переповнене страхомSample

Серце переповнене страхом, частина 1

Орина була жінкою 42 років, яка працювала в ресторані в центрі Києва. Одного ранку Орина згадувала про нещодавні ракетні обстріли міста, коли їхала в метро на роботу. Вона сиділа на своєму місці у вагоні, чекаючи зупинки, коли раптово відчула прилив страху. Здавалося, це з’явилося нізвідки. Її серцебиття прискорилось і здавалося, ніби серце вилетить прямо з грудей. Вона не могла глибоко вдихнути й відчувала, ніби задихається. Вона спітніла. Метро, зазвичай таке знайоме, здавалося дуже душним і дуже маленьким. Вона помітила, що її руки тремтять, і ще сильніше вхопилася за краї сидіння! Вона відчула, що їй треба негайно вийти з метро. Хоча її губи не видали жодного звуку, її розум вигукував слова: «Я маю вийти з метро зараз!»

Коли настала її зупинка, Орина вискочила з метро і швидко покинула станцію. Вона стояла на колінах на тротуарі вздовж міської вулиці, важко дихаючи. У її голові вирували мільйони запитань. Вона не могла ясно мислити. Вона просто повторювала запитання: «Що зі мною відбувається?» Її плутані думки привели до висновку, що вона або божеволіє, або у неї серцевий напад. Чи дійсно вона помирає зараз, отак?

Згодом серце Орини потроху почало сповільнюватися, а стукіт послабшав. Тремтіння, яке раніше охоплювало її тіло, вщухло, і вона почала перехоплювати подих. Тоді вона відчула непереборну слабкість. Збентежена та налякана тим, що з нею щойно сталося, вона випрямилася й пройшла решту шляху до ресторану, де працювала офіціанткою. Здавалося, пройшла ціла вічність поки вона добралася до ресторану, але робота – це було останнє, про що вона думала зараз.

Коли Орина зайшла в ресторан, вона дуже старалася виглядати так, ніби нічого не трапилося. Вона розуміла, що колеги-офіціантки зможуть побачити жах у її очах, але, здавалося, ніхто цього не помітив. Або принаймні їй ніхто нічого не сказав. Решту дня Орина працювала, обслуговуючи столики, але приблизно вполовину від своєї звичайної енергії. Незалежно від того, що вона робила, частина її думок були наповнені запитаннями про «епізод», який у неї стався по дорозі на роботу. Про інцидент у метро вона нікому не розповідала. Вона просто знала, що всі подумають, що вона божевільна. Орина вирішила, що під час наступної перерви не дасть своїм колегам привід до нових цікавих пліток. Цілий день вона наче знову проживала ранкове випробування і тремтіла всередині від думки про це. Вона була нажахана думкою, що подібне може повторитися.

Цілий день до самого вечора в голові Орини повторювалося кілька запитань. «А що, якщо це повториться знову?», думала вона. «А що, якщо наступного разу це не припиниться?», «Що я буду робити?», «Що зі мною станеться?» У неї виходило зосереджуватися на своїй роботі та включатися в розмови зі своїми колегами на короткий проміжок часу, але потім її думки знову поверталися до ранкових подій.

Наступного дня Орина набралася сміливості поговорити з колегою по ресторану. Ця людина була другом, яким вона захоплювалася: ця колега працювала швидко та завжди з хорошим настроєм. Орина розповіла про те, що сталося, та подруга запропонувала їм разом повечеряти й поговорити. Вона вислухала її розповідь і припустила, що деякі її проблеми можуть бути пов’язані з ракетними обстрілами в місті та її стресом на роботі. Однак подруга також запропонувала їй спочатку звернутися до знайомого лікаря в місцевій лікарні. Ця пропозиція здалася Орині доволі слушною.

Наступного дня Орина з подругою відвідали лікаря. Лікар поспілкувався з Ориною, оглянув її, зробив аналізи крові та попросив прийти знову після отримання результатів. Після візиту до лікаря подруга Орини запросила її до себе додому на обід. Орина подякувала і люб’язно прийняла пропозицію. Минув рік з тих пір як вона відвідувала друзів і спілкувалася з ними. Орина також була рада, що в цій ситуації поряд був хтось, кому вона могла довіритися.

За обідом подруга почала розповідати про іншого Друга, Який, за її словами, може допомогти вирішити багато її проблем. Орині було цікаво все, що могло б їй допомогти. Подруга розповіла їй про Ісуса Христа. Ісус, за її словами, був Господом і Богом всесвіту, Який прийшов у світ, щоб спасти нас і дати нам вічне життя. Подруга Орини розповіла, що 5 років тому вона прийшла до віри в Ісуса Христа. З того часу Ісус допомагав їй у багатьох сферах її життя. Але найважливішим було те, що тепер вона мала мир з Богом і цей мир підбадьорював її навіть під час такого важкого часу війни. Вона не боялася за своє життя, як раніше. Страх і тривога поступилися місцем вірі й любові.

Такого Орина раніше не чула. Вона чула про Ісуса Христа в традиційній церкві, куди батьки її приводили, коли вона була маленькою, але вона ніколи раніше не чула про такого Ісуса Христа. Подруга Орини також розповіла їй, що з тих пір, як вона сповідала Ісуса Христа, про що дізналася, читаючи Біблію, то бачить, що у неї стало менше страху і тривоги щодо війни і всього, що відбувається.

Наступні кроки:

1. Прочитайте Приповісті 17:17. Нам потрібна дружба між членами родини, колегами та сусідами. В часи сильного страху та тривоги ми дуже потребуємо допомоги близьких друзів.

2. Вивчіть напам’ять Приповісті 17:17. Визначте когось, наприклад, члена сім’ї, колегу чи сусіда, кому ви можете довіритися як близькому другу. Але найголовніше пам’ятайте, що Ісус Христос може бути вашим найближчим другом.

3. Прискорене серцебиття може бути серйозною хворобою, пройдіть обстеження у лікаря. Якщо неможливо знайти фізичну причину, щоразу, коли ви відчуваєте прискорене серцебиття, процитуйте цей уривок собі вголос або подумки. Моліться, щоб Бог потішив вас, що Ісус поруч із вами навіть у темні часи.

4. Нагадайте собі, що Бог турбується про вашу боротьбу зі страхом. Його Слово дає поради для тих, хто бореться з панічними атаками та їхніми наслідками.