Луки 23

Ісус перед Пилатом

1Усе зібрання піднялося, і повели Його до Пилата. 2Там почали звинувачувати Його:

―Ми встановили, що Він вводить народ в оману, забороняє сплачувати Кесареві податок і називає Себе Христом, Царем.

3Пилат запитав Його:

―Ти Цар юдеїв?

Ісус відповів:

―Ти кажеш це!

4Тоді Пилат сказав первосвященникам та натовпу:

―Я не знаходжу в Цій Людині жодної провини.

5Але вони наполягали кажучи:

―Він підбурює народ, навчаючи всюди в Юдеї, почав із Галілеї, а тепер прийшов сюди.

Ісус перед Іродом

6Почувши це, Пилат запитав, чи Він галілеянин. 7І дізнавшись, що Ісус із території, яка підвладна Іродові, відіслав Його до Ірода, котрий був у ті дні в Єрусалимі. 8Коли Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо давно бажав побачити Його. Він багато чув про Ісуса та сподівався побачити від Нього якесь знамення. 9І ставив Йому багато запитань, але Ісус нічого не відповідав. 10Первосвященники та книжники, які там стояли, наполегливо звинувачували Його. 11Але Ірод зі своїми воїнами, познущавшись та насміявшись із Нього, одягнув Ісуса в яскраву одежу й відіслав назад до Пилата. 12Того ж дня Ірод і Пилат стали друзями, хоч раніше вони ворогували один з одним.

Ісуса засуджено на смерть

13Пилат скликав разом первосвященників, старійшин і народ 14та сказав їм:

―Ви привели до мене Цього Чоловіка та сказали, що Він вводить народ в оману. І ось, дослідивши Його перед вами, я не знайшов на Цьому Чоловікові ніякої провини в тому, у чому ви Його звинувачуєте. 15Навіть Ірод, не знайшовши в Ньому жодної провини, відіслав Його назад. Отже, Він не зробив нічого, вартого смерті. 16Тож я Його покараю й відпущу.

17На свято йому треба було відпустити одного з в’язнів.#23:17 Деякі ранні рукописи не містять цього вірша.

18Але вони всі разом закричали кажучи:

―Візьми Його! Та відпусти нам Варавву!

19 Варавва був ув’язнений за повстання, яке сталося в місті, та за вбивство. 20Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив. 21Але вони продовжували кричати:

―Розіпни, розіпни Його!

22Пилат утретє звернувся до них:

―Яке ж зло Він скоїв? Ніякої провини, вартої смерті, я не знайшов у Ньому! Тож, покаравши Його, відпущу!

23Але вони продовжували кричати та наполягати, щоб Ісуса було розіп’ято. І своїми криками вони домоглися свого. 24Пилат погодився виконати їхню вимогу. 25Він відпустив того, хто за повстання та вбивство був у тюрмі, а Ісуса віддав на розп’яття, як вони вимагали.

Розп’яття Ісуса

26Коли повели Ісуса, то, схопивши Симона з Кирени, що повертався з поля, поклали на нього хрест, щоб він ніс його за Ісусом. 27Серед великого натовпу людей, що йшли за Ним, були й жінки, які плакали та жаліли Його. 28Ісус повернувся до них та промовив: «Доньки Єрусалима, не плачте за Мною, а плачте за собою та за дітьми вашими. 29Бо ось приходять дні, коли скажуть: „Блаженні неплідні, що не народжували й не годували грудьми!“

30 Тоді почнуть говорити горам: „Упадіть на нас!“

і пагорбам: „Покрийте нас!“ # 23:30 Див. Ос. 10:8.

31 Бо коли так обходяться із зеленим деревом, то що ж буде із сухим?»

32Разом з Ісусом вели на страту двох злочинців. 33Коли вони прийшли на місце, яке звалося «місце Черепа», там розіп’яли Його й злочинців: одного – праворуч, а іншого – ліворуч від Нього. 34Ісус же казав: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять!»

Коли ж ділили Його одяг між собою, то кидали жереб.

35Народ стояв та дивився. Керівники ж насміхалися з Нього, кажучи: «Інших рятував, нехай врятує Себе, якщо Він Христос, Божий Обранець!»

36Глузували з Нього й воїни. Вони давали Йому кислого вина 37й казали: «Якщо Ти Цар юдеїв, спаси Себе Самого!»

38Над Ним був напис:

це цар юдеїв.

39Один із розіп’ятих злочинців богохульствував проти Нього, кажучи:

―Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!

40А другий відповів, докоряючи йому:

―Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? 41Ми покарані справедливо за те, що зробили, а Цей не зробив нічого поганого.

42І сказав:

―Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!

43Ісус відповів:

―Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі Мною в раю.

Смерть Ісуса

44Було вже близько шостої години, і настала темрява по всій землі – аж до дев’ятої години#23:44 З дванадцятої до п’ятнадцятої години.. 45Сонце затьмарилось, і завіса в Храмі розірвалася навпіл. 46Ісус, голосно скрикнувши, промовив: «Отче, у руки Твої Я ввіряю дух Мій!»#23:46 Див. Пс. 30:6. Сказавши це, віддав дух. 47Коли сотник побачив, що сталося, він прославив Бога й сказав: «Цей Чоловік справді був праведником!» 48Весь натовп, який зібрався подивитись на це видовище, побачивши, що сталося, повертався додому, б’ючи себе в груди. 49Усі, хто знав Ісуса, і жінки, які йшли за Ним із Галілеї, стояли поодаль і дивилися на це.

Поховання Ісуса

50І був там один чоловік, на ім’я Йосиф, який був членом Синедріону, чоловік добрий та праведний. 51Він не погодився з їхнім планом і рішенням. Йосиф походив з Ариматеї, юдейського міста, та очікував Царства Божого. 52Він пішов до Пилата та попросив тіло Ісуса. 53І знявши тіло, обгорнув його у льняну тканину й поклав до гробниці, яка була висічена в скелі, куди ще нікого не хоронили. 54Це був день Приготування до Суботи, яка вже наступала. 55Жінки, які прийшли разом з Ісусом із Галілеї, ідучи за Йосифом, бачили гробницю і як до неї було покладено тіло Ісуса. 56Повернувшись, приготували пахощі та миро. А в Суботу вони відпочили за заповіддю.

Markert nå:

Луки 23: НПУ

Marker

Del

Kopier