Дії Апостолів 7

Промова Стефана

1Потім первосвященник спитав Стефана:

―Це так?

2Він відповів:

―Брати та батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Аврааму, коли він жив у Месопотамії, до того, як він оселився в Харрані, 3та сказав йому: «Вийди з твоєї землі, з місця твого народження й піди в землю, яку Я покажу тобі».#7:3 Див. Бут. 12:1. 4Тоді Авраам вийшов із землі Халдейської та оселився в Харрані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в землю, де ви зараз живете. 5І не дав йому ніякої спадщини, не дав навіть кроку землі. Але обіцяв дати її у володіння йому та його нащадкам, хоча Авраам не мав ще дитини. 6І сказав йому Бог: «Твої нащадки будуть переселенцями в чужій землі, жителі тієї землі поневолять та гнобитимуть їх чотириста років. 7Але народ, який їх поневолить, Я буду судити, – сказав Бог, – і потім вони вийдуть та служитимуть Мені в цьому місці».#7:7 Див. Бут. 15:13, 14. 8І дав йому завіт обрізання. Авраам став батьком Ісаака й обрізав його восьмого дня; Ісаак став батьком Якова, а Яків – дванадцятьох патріархів.

9Патріархи із заздрощів продали Йосифа до Єгипту. Але Бог був із ним 10і врятував його від усіх бід. Він дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем Єгипетським, який зробив його правителем над усім Єгиптом та всім своїм домом. 11Потім настав голод та велике страждання у всьому Єгипті та Ханаані, і наші батьки не могли знайти їжі. 12Почувши, що в Єгипті є зерно, Яків надіслав туди наших батьків уперше. 13Коли ж вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився своїм братам, і фараон дізнався про родину Йосифа. 14Потім Йосиф послав за своїм батьком Яковом та всіма його родичами – усього сімдесят п’ять осіб. 15Яків прийшов до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші. 16Їхні тіла були перенесені в Сихем та покладені в гробницю, яку Авраам придбав за срібло від синів Еммора в Сихемі. 17Коли ж наближався час здійснення обітниці, яку Бог дав Авраамові, чисельність нашого народу в Єгипті значно збільшилась. 18Так було, поки в Єгипті не постав інший цар, який не знав Йосифа.#7:18 Див. Вих. 1:8. 19Він підступно поводився з нашими родичами, жорстоко змушуючи наших батьків викидати своїх дітей, щоб не лишалися живими. 20У цей час народився Мойсей, він був гарним перед Богом. Три місяці його годували в батьківському домі, 21а коли були вимушені покинути його на вулиці, він був підібраний дочкою фараона, яка виховала його як власного сина. 22І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрості; був сильний у слові та дії.

23Коли ж йому виповнилося сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих. 24Побачивши, що одного з них несправедливо скривджено, він заступився за нього та помстився за ображеного, убивши єгиптянина. 25Мойсей думав, що його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм визволення, але вони не зрозуміли. 26Наступного дня Мойсей побачив двох ізраїльтян, що билися. Він намагався їх закликати до миру, кажучи: «Ви ж брати! Чому ви кривдите один одного?» 27Але той, хто кривдив свого ближнього, відштовхнув Мойсея, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею над нами? 28Чи хочеш і мене вбити так само, як ти вчора вбив єгиптянина?»#7:28 Див. Вих. 2:14. 29Почувши ці слова, Мойсей утік та оселився як чужинець у землі Мадіам. Там у нього народилося двоє синів.

30Коли минуло сорок років, з’явився Мойсею в пустелі гори Синаю ангел у полум’ї вогню тернового куща. 31Мойсей, побачивши це, був здивований; а коли підійшов ближче, щоб роздивитися, почув голос Господа: 32«Я – Бог твоїх батьків, Бог Авраама, Ісаака і Якова». Мойсей, затремтівши від страху, не наважувався поглянути.#7:32 Див. Вих. 3:6.

33Господь же сказав йому: «Зніми своє взуття, бо місце, на якому ти стоїш, – це свята земля. 34Я побачив скорботи Мого народу в Єгипті й почув його стогін. Тому Я зійшов, щоб визволити його. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту».#7:34 Див. Вих. 3:5, 7, 8, 10.

35Того самого Мойсея, якого вони відкинули, кажучи: «Хто тебе поставив керівником та суддею?» – тепер Бог надіслав керівником та визволителем через ангела, який з’явився йому в полум’ї тернового куща. 36Він вивів їх з Єгипту, роблячи чудеса та знамення в землі Єгипту, у Червоному морі й у пустелі упродовж сорока років.

37Це той Мойсей, що сказав ізраїльтянам: «Бог підніме з-посеред ваших братів Пророка, подібного до мене».#7:37 Див. Повт. 18:15. 38Він був у зібранні народу в пустелі, разом з ангелом, який говорив із ним на горі Синай, і з нашими батьками. Він отримав слова життя, щоб передати їх нам.

39Але наші батьки не бажали коритися, відкинули його та у своїх серцях повернулися до Єгипту. 40Вони сказали Ааронові: «Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо ми не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипту».#7:40 Див. Вих. 32:1. 41У ті дні вони зробили золоте теля, принесли жертву цьому ідолу та раділи справі своїх рук. 42Бог же відвернувся від них, залишивши їх вклонятися тілам небесним, як написано в книзі пророків:

«Чи приносили ви Мені жертви та дари

упродовж сорока років у пустелі, доме Ізраїля?

43Ви взяли з собою шатро Молоха,

зірку вашого бога Ромфана

та зображення, які ви зробили для поклоніння.

Тому вишлю вас у полон далі від Вавилона».#7:43 Див. Ам. 5:25-27.

44У наших батьків у пустелі було Шатро одкровення, зроблене згідно з вказівками, які Бог дав Мойсею, і за зразком, який він побачив. 45Отримавши його, наші батьки разом з Ісусом Навином принесли його у володіння народів, яких Бог вигнав з-перед обличчя наших батьків. І залишився там до днів Давида, 46який знайшов благодать перед Богом і просив дозволу знайти оселю для Бога Якова. 47Однак Дім для Нього збудував Соломон.

48Але Всевишній не живе в домах, зроблених руками людськими. Як каже пророк:

49«Небо – Мій престол,

а земля – підніжжя Моїх ніг.

Який дім ви Мені збудуєте? – каже Господь. –

Або де місце Мого відпочинку?

50Хіба не Моя рука створила все це?»#7:50 Див. Іс. 66:1, 2.

51Ви – впертий народ, необрізаний серцем та вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, як і ваші батьки. 52Кого з пророків ваші батьки не переслідували? Вони вбили тих, хто звіщав прихід Праведного, зрадниками та вбивцями Якого ви стали тепер. 53Отримавши Закон через служіння ангелів, ви не підкорилися йому.

Побиття камінням Стефана

54Почувши це, вони розлютилися у своїх серцях і скреготали зубами проти Стефана. 55Він же, сповнений Святого Духа, здійняв очі до неба та побачив славу Божу й Ісуса, Який стоїть праворуч від Бога. 56І сказав: «Я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч від Бога».

57Тоді вони голосно закричали та, затуливши вуха, разом кинулися на нього. 58Вони вивели його за місто та почали закидувати камінням. Свідки обвинувачення поклали свій одяг біля ніг молодого чоловіка, що звався Савл.

59Коли вони закидували Стефана камінням, він молився й казав: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» 60Потім став на коліна й голосно промовив: «Господи, не зараховуй їм цього гріха!» І, сказавши це, він помер.

Currently Selected:

Дії Апостолів 7: НПУ

Highlight

Copy