Плач Єремії 4
4
Жах Єрусалима
1Як потьмяніло золото,
найкраще золото змарніло!
На розі кожному
розкидане дорогоцінне каміння#4:1 дорогоцінне каміння Буквально «святе каміння»..
2Дорогоцінні сини Сіону,
коштовні, мов щире золото,
тепер вони, немов дешевий глиняний посуд,
зліплений звичайним гончарем.
3Навіть шакалиці годують молоком щенят,
навіть вони щенятам дають себе ссати.
Дочка ж народу Мого#4:3 Дочка… Мого Тобто «мій народ». жорстокою стала,
наче той страус пустельний,
який забуває кладку в пісках.
4Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги.
Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.
5Хто вишукано харчувався,
той тепер під тином.
Той, хто вбирався в одяг багатий,
нині в обносках, знайдених на смітнику.
6Провина ж бо дочки Мого народу
вагоміша, аніж гріхи Содому.
Його було зруйновано умить,
хоча ніхто не нападав на нього#4:6 хоча… на нього У древньогебрейських рукописах значення цього вірша незрозуміле..
7Єрусалимські назореї#4:7 назореї Людина, що присвятила себе аскетичному служінню Богові, виконуючи певні правила. були чистішими за сніг,
білішими за молоко.
Тіла були у них міцніші за корал,
рум’яні щоки, мов сапфіри.
8Усі вони тепер чорніше сажі,
на вулицях не впізнають їх люди.
В них шкіра щільно обтягла кістки
і висохла, немов деревина.
9Вже краще тим, що полягли у битві,
ніж тим, хто з голоду сконав.
Кого порубано було, тим легше,
ніж тим, кому плодів землі не забракувало.
10Матері милосердні
власноручно варили дітей своїх.
То їм пожива була,
коли зруйнували дочку народу Мого.
11Лють Свою виявив Господь,
Він вилив гнів палкий Свій.
Він на Сіоні запалив вогонь,
і той вогонь спалив Сіон ущент.
12Не вірили у те царі земні й ніхто на світі,
що супротивники і вороги
ввійдуть в єрусалимські брами.
13То за гріхи її пророків і за переступи священиків її,
що проливали кров невинну серед неї.
14Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки.
Ніхто не міг торкатися їх вбрання,
бо кров’ю вкрито воно.
15«Геть забирайтесь! Ви нечисті! — Кричали їм. —
Геть! Не торкайтесь нас!»
Від них сахалися, їх сторонилися, кричали:
«Вони не можуть більше з нами жити».
16Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого,
Він більше не звертає на них уваги.
Всевишній священиків не поважає,
старійшин не шанує.
17Ми очі видивились,
сподіваючись на допомогу.
Із башти марно виглядали ми народ,
що нас би врятував.
18Вони підстерігали нас на кожнім кроці,
тож не могли ми вільно майданами ходити.
Настав кінець наш, вийшли наші дні,
бо справді вже прийшов нам край.
19Ті, хто нас переслідував —
прудкіші за орлів у небі.
Вони невтомно гнали нас по горах,
у чагарях влаштовуючи засідки на нас.
20І навіть цар, Господній Помазаник,
дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших,
і той потрапив в їхню пастку.
Це ж Той, про кого ми казали:
«Для нас Він буде захистом поміж народів».
21Співай і веселись, дочко Едома,
ти, що живеш в країні Уз.
Страждання келих прийде і до тебе,
уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.
22Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону.
Господь вже більше не віддасть тебе в полон.
Народ Едома, Він покара тебе за кривду,
і викриє твої гріхи.
Currently Selected:
Плач Єремії 4: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
