Йов 31
31
1«З очима власними Угоду я уклав,
щоб не дивились на дівчат з жагою.
2Що Бог відводить людям з висоти,
яку нам спадщину Усемогутній відпускає з неба?
3Хіба це не страждання для злостивих,
чи не погибель для неправедних людців?
4Хіба не Бог за кожним стежить кроком,
хіба не Він пильнує за моїм шляхом?
5Якщо я марнославно жив,
чи поспішив когось обшахрувати,
6хай тоді Бог на терезах надійних зважить,
щоб пересвідчитися міг в моїх чеснотах.
7Якщо звернув я з правильного шляху,
якщо мене ввели в спокусу очі,
якщо до рук моїх прилипло щось чуже,
8тоді нехай те, що я посадив, хтось інший з’їсть,
нехай мої посіви вирвуть із корінням.
9Якщо не витримало серце зваб жіночих
і я у двері друга заглядав,
аби до жіночки його пробратись,
10нехай тоді для іншого моя дружина зерно змеле,
хай інші схиляться над нею уночі.
11Тому що перше — це поганий вчинок,
а друге — це вже злочин, за який судити треба.
12Бо це — вогонь, що спалить все,
він міг би зжерти все моє добро.
13Якби я був несправедливий до слуги й служниці,
коли вони до мене скаржитись прийшли,
14що б я тоді робив, коли Господь підвівся,
щоб перевірить, що б Йому я відповів?
15Чи не так само, як і їх, мене
Господь у материнськім лоні сформував?
16Якщо відмовив бідним я у тім, що потребують,
якщо я змусив очі вдів від сліз почервоніти,
17якщо не розділив із сиротою хліба шмат,
18бо з юних днів про нього піклувався, наче батько,
і з народження мого я піклувався про вдову,
19якщо я бачив, що комусь нема у що вдягнутись,
чи бачив я нужденного, ледве прикритого лахміттям,
20чи ж він не дякував мені за всі турботи,
чи ж не зодягнений,
зігрітий був він вовною з моїх овець?
21Якщо підняв я руку на сирітку,
що допомоги просив біля брами#31:21 що допомоги… брами Або «навіть якщо я мав підтримку у суді».,
22тоді нехай плече звихнеться,
нехай рука зламається у лікті.
23Бо я найбільш боюся посланої Богом кари,
Його велич лякає мене#31:23 Його велич лякає мене Або «я не зможу стояти перед величчю Його»..
24Якби упевненість від золота я мав,
якби сказав, що лиш йому я вірю,
25якби радів я з власного добра,
чи з того, що розбагатів зненацька,
26якби я сонця помічав сіяння,
чи місяця величного ходу,
27щоб серце від краси зачарувалось,
і поклонявся б їм, і поцілунки слав,
28то навіть це за злочин би вважалось, вартий кари,
бо я б тоді був Бога зрадив.:
29Якби радів я з того, що мій недруг потерпає,
чи святкував його страждання,
30але я не сказав йому нічого злого,
ані проклять на голову його не слав.
31Хіба з мого намету люди не казали:
„Хто з тих, кому дав м’ясо Йов, не мав утіхи?”
32Не довелося подорожньому провести ніч надворі,
бо я відкрив для нього двері й запросив зайти.
33Якби я замовчав свої гріхи, як інші це зробили б,
щоб приховати в серці злочини свої,
34злякавшись натовпу великого довкола,
чи боячись зневаги родичів близьких,
не вийшов би з намету, затаївся б,
35як би хотів я, щоб хтось вислухав мене!
Ось підпис мій, хай відгукнеться Всемогутній!
Хай вороги письмово звинувачення Свої підтвердять.
36Я б на плечі носив той знак, звичайно,
і на корону переніс би його теж.
37Йому б я звіт давав про все, що я зробив
і шанобливо, як до князя, я б звертався.
38Якщо проти мене голосить земля,
і борозни разом зайшлися у риданнях,
39якщо я висотав із неї силу, не сплативши,
чи жителів її призвів на смерть,
40нехай тоді колючками зійде пшеничний лан
і бур’яни замість ячменю вродять».
На цьому скінчилося слово Йова.
Currently Selected:
Йов 31: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
