Йов 17
17
1«Мій дух понищено, життя поволі гасне,
могила — ось на мене що чекає.
2Усяк мене на глум здіймає,
а я лише дивлюся, як зрадливо мене шпиняють.
3Прийми, о Боже, безневинності обітницю мою,
бо хто, крім тебе, це підтвердить може?
4Ти запечатав розум їм, відняв здоровий глузд,
тому від них не жди пошани.
5Існує істина, що заради друга
можна й про дітей забути;#17:5 що заради… забути Буквально «людина обіцяє другові, а очі її дитини сліпнуть».
однак всі мої друзі, зрадою відмінні,
війною на мене йдуть.
6Бог мене виставив на посміховисько юрбі.
І кожен у лице мені плює.
7На очі сльози набігають так, що ледве бачу,
від голоду вже перетворився я перетворився я на тінь.
8Вражає праведних людей мій жалюгідний стан,
тому невинні постають проти безбожних.
9Людина віддана не схибить з обраного шляху,
зміцниться той, у кого чисте є сумління.
10Ідіть усі у наступ знову,
немає мудреця між вами, щоб звинуватити мене,
я не знайду такого.
11Життя скінчилося,
зруйновані всі вимріяні серцем наміри й бажання.
12Змішалось все у них:
їм день як ніч, а морок світлом виглядає.
13Якщо Шеол бажаю мати за притулок
і розстеляти ліжко в темряві могильній,
14якщо кажу могильній ямі, що вона мені за батька,
а червам — що вони мені за матір чи сестру,
15то де тоді живе моя надія,
хто сподівань моїх побачить може слід?
16Чи спуститься вона до брам Шеолу,
чи нам разом судилося перетворитися на порох?»
Currently Selected:
Йов 17: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
