1 Книга Самуїла 20
20
Давид і Йонатан
1Давид утік з Найота в Рамі, прийшов до Йонатана та й питає: «Що я зробив? В чому моя провина? Чим я завинив перед твоїм батьком, що він намагається позбавити мене життя?»
2«Ніколи ти не помреш! Послухай-но, батько не робить жодної ні великої, ані малої справи, не порадившись зі мною. Навіщо йому це приховувати від мене? Це не так!»
3Але Давид йому на це навіть присягнувся: «Твій батько дуже добре знає, що я знайшов прихильника в тобі, тож думає: „Йонатан не повинен знати цього, інакше він засумує,#20:3 інакше він засумує Цей варіант міститься виключно у деяких древньогебрейських текстах. Деякі древньогрецькі переклади мають: «він скаже Давиду». але присягаюся життям Господа, твоїм життям присягаюся, що між мною та смертю лише один крок”».
4Йонатан пообіцяв: «Я зроблю все для тебе, хоч би чого ти попросив!»
5Тож Давид і каже: «Слухай, завтра свято Молодого місяця, і я маю обідати з царем, але дозволь мені піти в поле й сховатися там до післязавтрашнього вечора. 6Якщо батько помітить мою відсутність, скажи йому: „Давид дуже просив дозволити йому поспішити до рідного міста Віфлеєма, бо там складатиметься річна жертва для всього роду”». 7Якщо він відповість: «Дуже добре», — тоді твоєму рабу нічого не загрожує. Але якщо він закипить гнівом, можеш бути впевнений, що він має намір заподіяти мені лихо. 8Прояви ж бо свою милість, ти зі мною уклав Угоду зі своїм слугою перед лицем Господа. Якщо я винний, тоді своєю рукою убий мене! Навіщо передавати мене батькові?»
9«Ніколи, — промовив Йонатан. — Якби я мав щонайменший сумнів, що батько збирається заподіяти тобі лихо, чи б я не сказав тобі?»
10Давид запитав: «Хто мені скаже, якщо батько твій розлютиться?»
11«Ходімо разом у поле», — сказав Йонатан. Ось вони й пішли удвох у поле.
12Йонатан сказав Давиду: «Присягаюся Господом Богом Ізраїлю, що я дізнаюся до післязавтра, чи батько лихий на тебе! Якщо він прихильний до тебе, то я пошлю тобі звістку, щоб ти знав. 13Але якщо батько збирається завдати тобі лихо, нехай Господь заподіє щось батькові, і навіть більше, та я тебе сповіщу й відправлю в безпечне місце. Нехай Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. 14Якщо я житиму, вияви до мене свою милість незрадливу, як і Господь її дарує. Але якщо я помру, 15не позбавляй мій рід своєї щирої любові, навіть якщо Господь знищить усіх Давидових ворогів#20:15 ворогів Або «нащадків»., змете їх з лиця землі, якщо 16ім’я Йонатанове буде стерте з дому Давида, нехай Господь зведе рахунок з Давидовими ворогами»#20:14-16 Значення гебрейського тексту непевне..
17Йонатан знову поклявся Давидові в своїй любові до нього, тому що любив Давида, як себе самого.
18Йонатан сказав Давидові: «Завтра Молодий місяць, за тобою скучатимуть, якщо твоє місце буде порожнім. 19Через три дні Саулові бракуватиме тебе. Іди на те місце, де ти ховався, коли почалися ці неприємності. Чекай біля скелі Езел. 20Я випущу три стріли в тому напрямку, нібито збираюся вцілити. 21Потім я пошлю хлопця, щоб він знайшов ті стріли. Якщо я скажу хлопцю: „Поглянь, стріли між тобою і мною. Підбери їх!” — тоді виходь, тому що, присягаюся життям Господа, ти будеш у безпеці й спокої. 22Але якщо я скажу хлопцю: „Поглянь, стріла позаду тебе”, — тоді тікай, Господь відсилає тебе. 23Тому, про що ми з тобою розмовляли, Господь свідок назавжди».
24Тож Давид сховався в полі, а коли настало свято Молодого місяця, цар сів трапезувати. 25Він зайняв звичне місце біля стіни навпроти Йонатана, Авнер сів поруч із Саулом, а Давидове місце залишилося вільним. 26Саул промовчав того дня, бо подумав: «Напевне, щось трапилося з Давидом, що зробило його нечистим». 27Але ж і наступного, другого дня Молодого місяця Давидове місце знову було незайняте. Тут Саул уже спитав свого сина Йонатана: «Чому син Єссея не прийшов на трапезу ні вчора, ані сьогодні?»
28Йонатан відповів Саулові: «Давид дуже просився відпустити його в Віфлеєм. 29Він сказав: „Відпусти мене, бо наш рід складає жертву в місті, а брат мені наказав прийти. Якщо я знайшов милість в твоїх очах, дозволь мені піти й побачитися з братами”. Ось чому він не прийшов на трапезу до царя».
30Розгнівався Саул на Йонатана і розкричався: «Ти — негідник, непокірної та впертої жінки ти син! Хіба я не знаю, що ти, на свій сором та на сором твоєї матері, що народила тебе, почав водитися з сином Єссея#20:30 сином Єссея Називаючи Давида «сином Єссея», Саул бажав образити Давида.? 31Доки син Єссея житиме на цій землі, ні ти, ні твоє царство не буде встановлене. Зараз же пошли за ним, нехай його сюди приведуть, бо смерть йому!»
32«Чому його слід убити? Що він зробив?» — запитав батька Йонатан. 33Тоді Саул метнув списа в нього, щоб убити. Йонатан зрозумів, що батько намірився згубити Давида.
34Йонатан підвівся з-за столу, страшенно розгнівавшись; другого дня Молодого місяця він не торкнувся їжі, бо його дуже засмутило ганебне ставлення батька до Давида.
35Вранці Йонатан пішов у поле, щоб зустрітися з Давидом. З ним був хлопчик. 36Він звернувся до хлопчика: «Побіжи й знайди стріли, які я випущу». Коли хлопець побіг, він випустив стрілу поперед нього. 37Коли хлопець наблизився до того місця, де впала стріла, Йонатан крикнув йому услід: «Хіба стріла не впала поперед тебе?» 38Потім він додав: «Поспіши! Швидше! Не зупиняйся!» Хлопець підняв стрілу й приніс її до хазяїна. 39Хлопчина ні про що не здогадався, лише Йонатан і Давид про це знали. 40Йонатан віддав свою зброю хлопчині й попросив: «Повертайся, віднеси цю зброю до міста».
41Коли хлопчина відійшов, Давид підвівся з південного боку скелі й тричі торкнувся чолом землі, поклонившись Йонатану. Тоді вони розцілувалися й почали плакати, особливо тужив Давид.
42Йонатан сказав Давидові: «Іди з миром, адже ми поклялися у взаємній дружбі в ім’я Господа, адже ми сказали: „Господь є свідком між мною й тобою та між твоїми й моїми нащадками назавжди”».
З цим і пішов Давид, а Йонатан повернувся до міста.
Currently Selected:
1 Книга Самуїла 20: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
