1 Книга Самуїла 17
17
Давид і Ґоліаф
1Филистимляни зібрали військо, готуючись до війни. Вони згуртувалися в Соко в Юдеї. Вони розкинули табір в Ефес-Даммимі, що лежить між Соко та Азекою. 2Саул та ізраїльтяни зібралися й отаборилися в долині Ела; тут вони і вишикувалися, щоб дати відсіч филистимлянам. 3Филистимляни зайняли один пагорб, ізраїльтяни розташувалися через долину на іншому.
4Звитяжець на ім’я Ґоліаф, родом з Ґата, вийшов з табору филистимлян. На зріст він був шість ліктів і п’ядь#17:4 шість ліктів і п’ядь Приблизно 3 м. У деяких древньогрецьких й древньогебрейських текстах, кумранських рукописах та списках Йосіфи — «чотири ліктів і п’ядь», тобто приблизно 2 м., 5у бронзовому шоломі, у панцирі з бронзової луски, що важив п’ять тисяч шекелів#17:5 п’ять тисяч шекелів Приблизно 57,5 кг.. 6На ногах у нього були бронзові наголінники, а за плечима висіло бронзове ратище. 7Держак його списа був схожий на ткацький вал, а залізне вістря важило близько шістсот шекелів#17:7 шістсот шекелів Приблизно 6,9 кг.. Перед ним стояв його щитоносець.
8Кожного дня Ґоліаф зупинявся й кричав шерегам ізраїльтян: «Чому ви прийшли сюди й вишикувались до бою? Хіба я не филистимлянин, а ви хіба не Саулові слуги? Виберіть з-поміж себе когось, нехай він спуститься до мене. 9Якщо він зможе побороти і вбити мене, тоді ми будемо вашими слугами. Але якщо я переможу і вб’ю його, тоді ви станете нашими рабами й служитимете нам». 10Потім филистимлянин додавав: «Сьогодні я кидаю виклик вишикуваним у лаву ізраїльтянам. Виберіть чоловіка, поборемося». 11І кожного дня, чувши слова цього филистимлянина, Саул та військо ізраїльське налякані, відступалися.
12 # 17:12 Деякі древньогрецькі тексти цих віршів не мають: 17:12-31, 41, 48б, 50, 55-58; 18:1-5, 10-11, 17-19, 29б-30. Давид доводився сином ефраїмію на ймення Єссей, який жив у Віфлеємі, що в Юдеї. Єссей мав вісім синів. У ті часи, коли жив Саул, він був уже старим чоловіком, який немало пожив. 13Трьох його синів, що пішли з ним на війну, звали: первісток Еліав, другий — Авінадав, а третій — Шамма. 14Давид був наймолодший. Три старших сини слідували за Саулом, 15а Давид то приходив у військо Саула, то повертався додому, щоб пасти батькових овець у Віфлеємі.
16Сорок днів той звитяжець-филистимлянин виходив щоранку й щовечора до ізраїльського війська.
17Якось Єссей сказав синові Давиду: «Візьми братам цю ефу#17:17 ефу Приблизно 22 л. підсмаженого зерна й десять буханців хліба. Поспішай до їхнього табору. 18А для командира їхньої тисячі забери ті десять голівок сиру. Подивись, як там брати, та й повертайсь з якимись доказами, як їм живеться там. 19Вони з Саулом розташувалися в долині Ела та воюють з филистимлянами».
20Рано-вранці Давид залишив отару на пастуха, навантажився всім, як звелів Єссей, та й вирушив у дорогу. Він дійшов до табору саме тоді, коли військо займало бойові позиції з войовничими вигуками. 21Ізраїльтяни та филистимляни підтягували свої війська та шикувались навпроти.
22Давид кинув свої речі біля сторожа, який оберігав усіляке майно, побіг до лав бійців і запитав про своїх братів. 23Коли він розмовляв з братами, Ґоліаф, филистимський звитяжець із Ґата, вийшов наперед бойових лав і знову кинув виклик ізраїльтянам. Давид його почув. 24А ізраїльські воїни, побачивши Ґоліафа, кинулися навсібіч з переляку.
25Ізраїльтяни казали: «Ти бачиш, як цей чолов’яга щоразу виходить наперед, щоб осоромити Ізраїль. Цар зробить багатим того чоловіка, який уб’є Ґоліафа. Він також віддасть свою доньку йому в дружини, а його родину звільнить від податків в Ізраїлі».
26Давид запитав воїнів, які стояли поруч: «Що буде зроблено для того чоловіка, який уб’є филистимлянина і зніме з Ізраїлю цю ганьбу? Хто такий цей необрізаний#17:26 необрізаний Тобто «чужинець». филистимлянин, що він може ганьбити військо живого Бога?»
27Ізраїльтяни знову повторили те саме й закінчили словами: «Ось що буде зроблено для того чоловіка, який уб’є Ґоліафа».
28Коли Еліав, найстарший брат Давида, почув, що той розмовляє з воїнами, він розлючено на нього накинувся з запитаннями: «Навіщо ти сюди прийшов? З ким ти зоставив тих кількох овець у пустелі? Я знаю навіщо ти сюди прийшов! Ти не послухався того, що тобі було наказано, ти спустився лишень подивитися на битву!»
29«Що я такого зробив, — здивувався Давид, — невже й поговорити не можна?» 30З цими словами він повернувся до людей і знову почав запитувати про те саме, а чоловіки те ж саме йому відповіли. 31Хтось підслухав, що говорив Давид, і передав Саулу. Саул послав по нього.
32Давид сказав Саулу: «Нехай ніхто не журиться через цього филистимлянина, бо я, слуга твій, піду на битву з ним».
33Саул заперечив Давидові: «Ні, ти не можеш з ним битися, тому що ти навіть і не солдат#17:33 тому що ти… не солдат Або «ти ще хлопчисько»., а Ґоліаф з юності приймав участь в битвах».
34Але Давид сказав Саулу: «Твій слуга пас батькових овець. Коли на овець нападав лев чи ведмідь і тягнув вівцю з отари, 35я біг за ними, бив і звільняв вівцю з пащі. А коли звір кидався на мене, я хапав його за хутро і забивав до смерті. 36Твій слуга убив лева й ведмедя, і з цим необрізаним филистимлянином станеться те саме, бо він зганьбив військо живого Бога. 37Господь, Який врятував мене від пащі лева, витягнув мене з пазурів ведмедя, врятує мене від руки цього филистимлянина».
Тоді Саул погодився з Давидом: «Іди, і хай Господь буде з тобою».
38Саул одягнув Давида у своє вбрання, надів йому на голову мідний шолом, а також вдягнув його в панцир. 39Давид прикріпив меч поверх одягу і спробував трохи пройтися, бо він був незвичний до такого вбрання.
«Я не можу ходити в цьому, я не звик», — пожалівся він Саулу. І все з себе зняв. 40Потім він узяв дубця в руку, вибрав у струмку п’ять відшліфованих каменів, поклав їх у пастушу торбу і з пращею в руці пішов на филистимлянина.
41Филистимлянин ішов назустріч Давидові, все ближче й ближче. Його щитоносець ішов перед ним.
42Він окинув оком Давида і побачивши, що той був ще хлопчаком, рум’яним#17:42 рум’яним Або «здоровим». та ставним, не сприйняв його всерйоз. 43Він сказав Давидові: «Чи я собака, що ти з дрючком ідеш на мене?» І филистимлянин прокляв Давида своїми богами. 44«Іди-но сюди, — сказав він, — я віддам твоє тіло птахам небесним, звірам польовим!»
45Давид відповів филистимлянину: «Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, а я виступив проти тебе в ім’я Всемогутнього Господа, Бога війська ізраїльського, Якого ти зневажив. 46Сьогодні Господь віддасть тебе в мої руки, і я тебе вб’ю. Я відрубаю тобі голову і віддам тіла филистимського війська птахам небесним, звірам земним, і весь світ дізнається, що в Ізраїлі є Бог. 47Усі, хто сьогодні зібрався, дізнаються, що Господь рятує не мечем, не списом, ця битва належить Господу. Він передасть вас усіх в наші руки!»
48Коли филистимлянин наблизився, щоб зійтися з Давидом, той побіг прудко йому назустріч. 49Засунувши руку в торбу, він витягнув камінь, поклав у пращу й метнув у филистимлянина. Камінь влучив тому в чоло, і він упав долілиць на землю.
50Ось так Давид здобув перемогу над филистимлянином пращею та каменем; без меча він збив з ніг филистимлянина і вбив його.
51Давид підбіг і став над филистимлянином. Він узяв його меча, витягнув з піхов. І, добивши филистимлянина, відтяв йому голову мечем. Коли филистимляни побачили, що їхній герой — мертвий, вони кинулися навтіч. 52Ізраїльтяни та юдеї з криком побігли за ними й переслідували їх аж до Ґата#17:52 Ґата Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких перекладах. В гебрейському тексті — «долини». і брам Екрона. Трупами филистимлян був встелений Шаараїмський шлях аж до воріт Ґата й Екрона. 53Коли ізраїльтяни повернулися після переслідування филистимлян, вони пограбували їхній табір.
54Давид забрав голову филистимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю поклав у своєму наметі.
55Коли Саул побачив, як Давид ішов назустріч филистимлянину, він спитав Авнера, який командував військом: «Авнере, чий син той юнак?»
Авнер відповів: «Присягаюся твоїм життям, царю, я не знаю його». 56Тоді цар звелів: «Довідайся, чий син цей хлопчина».
57Відразу ж по тому, як Давид повернувся, вбивши филистимлянина, Авнер привів його до Саула. А Давид усе ще тримав голову филистимлянина в руці.
58«Чий ти син, юначе?» — спитав його Саул.
Давид відповів: «Я син твого слуги Єссея з Віфлеєма».
Currently Selected:
1 Книга Самуїла 17: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
