Йов 17
17
1Мій дух заламавсь, мої дні погасають, зостались мені самі гроби!...
2Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує... 3Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, хто ж то той, що умову зо мною заб’є по руках? 4Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звеличуєш їх. 5Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють, 6Він поставив мене за прислів’я в народів, і став я таким, на якого плюють... 7З безталання потемніло око моє, а всі члени мої як та тінь... 8Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного. 9І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий побільшиться в силі. 10Але всі ви повернетеся, і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного...
11Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток, 12вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві! 13Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе... 14До гробу я кличу: О батьку ти мій! До черви: Моя мамо та сестро моя!... 15Де ж тоді та надія моя? А надія моя, хто побачить її? 16До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху...
Currently Selected:
Йов 17: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
