Йов 10
10
1Життя моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
2Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю? 3Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? 4Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину? 5Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа, 6що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій, 7хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки? 8Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене...
9Пам’ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш. 10Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир? 11Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. 12Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. 13А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе: 14якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...
15Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!... 16А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся: 17поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш... 18І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б, 19як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу... 20Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи, 21поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, 22до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...
Currently Selected:
Йов 10: UBIO
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
British and Foreign Bible Society 1962
