До євреїв 6

1Тому полишімо початки науки Христа, та й звернімося до досконалости, і не кладімо знову засади покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога,

2науки про хрищення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд. 3Зробимо й це, коли Бог дозволить. 4Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого, 5і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, 6та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають. 7Бо земля, що п’є дощ, який падає часто на неї, і родить рослини, добрі для тих, хто їх і вирощує, вона благословення від Бога приймає. 8Але та, що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її спалення. 9Та ми сподіваємось, любі, кращого про вас, що спасіння тримаєтеся, хоч говоримо й так.

10Та не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви, що святим послужили та служите. 11Ми ж бажаємо, щоб кожен із вас виявляв таку саму завзятість на певність надії аж до кінця, 12щоб ви не розлінились, але переймали від тих, хто обітниці вспадковує вірою та терпеливістю. 13Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою, 14говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе! 15І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю. 16Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку. 17Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви, 18щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами, 19що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, 20куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.

Currently Selected:

До євреїв 6: UBIO

Highlight

Copy