Буття 49

1І покликав Яків усіх синів своїх та й промовив: Зберіться, а я сповіщу вам, що вас спіткає наприкінці днів.

2Зійдіться та слухайте ви, сини Якова, і прислухайтеся до Ізраїля, вашого батька! 3Рувиме, ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности! 4Ти пінився був, як вода, та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся! 5Симеон і Левій то брати, їхня зброя знаряддя насильства.

6Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили... 7Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка бо вона! Поділю їх я в Якові, і їх розпорошу в Ізраїлі! 8О Юдо, похвалять тебе твої браття! Рука твоя на шиї твоїх ворогів, сини батька твого тобі вклоняться.

9Юда лев молодий! Ти, мій сину, вертаєшся з здобичі: прихиливсь він, поклався як лев й як левиця, зведе хто його? 10Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів. 11Він прив’язує до винограду свого молодого осла, а до вибраної виноградини сина ослиці своєї. Він одежу свою буде прати в вині, а шату свою в виноградній крові! 12Від вина він зробивсь мутноокий, а від молока білозубий. 13Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його до Сидону.

14Іссахар то костистий осел, що лежить між кошарами. 15І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок. 16Дан буде судить свій народ, як один із Ізраїльських родів. 17Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п’яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде. 18Спасіння від Тебе чекаю, о Господи! 19Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п’яти. 20Асир його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські. 21Нефталим вільна ланя, він прекрасні слова видає. 22Йосип вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається.

23І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. 24Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. 25Проси ти від Бога, свойого Отця, і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби. 26Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх! 27Веніямин хижий вовк: вранці їсть він ловитву, а на вечір розділює здобич. 28Оце всі дванадцять племен Ізраїлевих, і те, що говорив їм батько їх. І він поблагословив їх, кожного за благословенням його поблагословив їх.

29І він наказав їм, і промовив до них: Я прилучаюся до своєї рідні... Поховайте мене при батьках моїх у печері, що на полі Ефрона хіттеянина, 30у тій печері, що на полі Махпели, що навпроти Мамре в ханаанській землі, яке поле купив був Авраам від Ефрона хіттеянина на володіння для гробу. 31Там поховано Авраама й жінку його Сарру, там поховали Ісака та його жінку Ревеку, і там поховав я Лію. 32Поле й печера, що на нім, то добуток від синів Хета. 33І закінчив Яків заповіта синам своїм, і втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні.

Currently Selected:

Буття 49: UBIO

Highlight

Copy