Буття 41

1І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою.

2І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. 3А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. 4І корови бридкі виглядом і худі тілом поз’їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. 5І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. 6А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східнім вітром. 7І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. 8І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх ворожбитів Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свій сон, та ніхто не міг відгадати їх фараонові. 9І говорив начальник чашників з фараоном, кажучи: Я сьогодні згадую гріхи свої.

10Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника царської сторожі, мене й начальника пекарів. 11І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. 12А там з нами був єврейський юнак, раб начальника царської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. 13І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив. 14І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в’язниці. І оголився, і змінив одежу свою, і він прибув до фараона. 15І промовив фараон до Йосипа: Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його. 16А Йосип сказав до фараона, говорячи: Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові. 17І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки.

18І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. 19А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. 20І корови худі та бридкі поз’їдали сім корів перших ситих. 21І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. 22І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. 23А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. 24І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те ворожбитам, та не було, хто б мені роз’яснив. 25І сказав Йосип до фараона: Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові. 26Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він. 27А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних. 28Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові. 29Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. 30А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. 31І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий. 32А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. 33А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею.

34Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п’ятину врожаю єгипетської землі. 35І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. 36І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом. 37І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його рабів. 38І сказав фараон своїм рабам: Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім? 39І сказав фараон Йосипові: Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. 40Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе. 41І сказав фараон Йосипові: Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським. 42І зняв фараон персня свого з своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одежу віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. 43І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм. 44І сказав фараон Йосипові: Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім. 45І назвав фараон ім’я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. 46А Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, царя єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край.

47А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. 48І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому. 49І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. 50А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. 51І назвав Йосип ім’я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька. 52А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї. 53І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. 54І зачали наступати сім літ голодні, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. 55Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть. 56І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. 57І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі.

Currently Selected:

Буття 41: UBIO

Highlight

Copy