Благословення звичайних речейЗразок

Цілування немовляти Ісуса

Під час свого другого різдвяного сезону моя молодша дочка Адді виробила чарівну звичку. Вона закохалася в книжку з малюнками, яка розповідала історію Різдва, і стала одержима бажанням перегорнути всі сторінки аж до величезного зображення немовляти Ісуса в яслах, розгорнуте в центрі. Двома пухкими ручками вона носила книгу по дому, розкриту на цій сторінці, показуючи немовля Ісуса членам сім’ї або підносячи до свого обличчя та цілуючи Його.

Але одного разу, коли вона йшла коридором, обнімаючи Князя Миру, моя дружина попросила її відкласти книгу, щоб ми могли змінити їй підгузок. Розлючена тим, що її святі почуття були перервані, Адді кинула немовля Ісуса (а також ангелів, пастухів, віслюка, верблюда та принаймні двох мудрих людей) у коридор на знак протесту й почала кричати й плакати.

Реакція Адді розкриває внутрішню боротьбу, з якою бореться багато хто з нас…
Чому Всесвіт просто не дозволяє нам відкрити книгу нашого повсякденного життя на найкращих сторінках і затриматися там, вбираючи все це, цілуючи немовля Ісуса? Чому брудні підгузки повинні заважати?

Але навіть сама різдвяна історія показує нам, що життя — це не нескінченна низка поцілунків Ісуса. Основні моменти: під час придушення з боку уряду немовля Ісус лежить у яслах, оточений смердючою твариною, під наглядом двох батьків у сумнівному шлюбі у метушні переповненому житлі. Коли Слово прийшло в тілі, Він благословив усі людські переживання, а не лише моменти, з яких складаються гарні різдвяні пісні. Марії доводилося мити посуд навіть після народження Царя царів.

У шотландського проповідника Олександра Макларена є корисна цитата з цього приводу:
"Якщо наша подібність до Бога не виявляється в дрібницях, то де ще їй залишається виявляти себе?

Бо все наше життя складається з дрібниць. Великі речі відбуваються три чи чотири рази на сімдесят років, маленькі щоразу, коли цокає годинник."

У більшості випадків те, що є "завадою на дорозі", насправді є дорогою, і це саме те місце, де вивчають Дорогу Ісуса. Кожен повинен навчитися йти дорогою повсякденності, навіть герої нашої віри…