Моя дитина - інакша. Підтримка для злетів і падіньЗразок

Сьогоднішні роздуми від Гізер Брауер, мами, яка виховує неймовірного сина-аутиста на ім’я Майкл. 

Робота з батьківською тривогою 

Батьківська тривога – це не жарт. Я не говорю лише про батьківські турботи — вони бувають у кожного з батьків. Я говорю про повноцінний, спітнілий страх, від якого стукає серце. Трохи більше як рік тому у мене стався напад тривоги, через який я потрапила у відділення швидкої допомоги. Що спричинило це? Ось ця думка: Я не можу померти.

Річ у тім, що мій син хворий на аутизм, і я — людина, з якою йому найкомфортніше на всій планеті. Я «дістаю» його більше, ніж будь-хто інший. Яким би було його життя без мене? Я не можу померти! Це думка, яка мучить майже кожного батька та матір, які виховують людину з особливими потребами.

Ось у чому річ. У своєму житті я засвоїла багато уроків щодо тривоги. Не хочу вихвалятися, але я начебто перестараюся, коли справа доходить до хвилювань, катастроф і відчуття приреченості. Мені б хотілося, щоб батьківська тривога не була проблемою, з якою ніхто з нас (а тим більше ті з нас, які належать до спільноти з особливими потребами) не мусив би боротися. Але оскільки це так, я хотіла б поділитися з вами деякими уроками, які я засвоїла на цьому шляху.

1. Відпустіть. Те, що ви не контролюєте ситуацію, не означає, що ви поза контролем. Правильно? Ви можете не сидіти за кермом, але це не означає, що ви прагнете до руйнування. Якщо ви попросили Бога керувати вашим життям, ваш водій є добрим. Він добрий Батько, і Він ніколи не відчуває батьківської тривоги. Відпустіть і дозвольте Йому вести.
2. Зосередьтеся на тому, що йде правильно. Одного разу я пішла на одну з вистав дресованих птахів у тематичний парк. Тренер сказав щось, що мене зачепило. Це було щось на кшталт: «Ви знаєте, як ми навчаємо цих птахів виконувати всі ці трюки? Це не що інше, як позитивне підкріплення. Ми ніколи не караємо птахів, якщо вони не впораються з трюком. Ми просто пригощаємо їх, коли вони це роблять». Замість того, щоб зосереджуватися на наших страхах, ми повинні зосередити свої думки на речах, які є правдивими, добрими та правильними.
3. Вас недостатньо — і це нормально! Це речення завдало болю? Я сподіваюся, що ні! Зосередьтеся на мить на частині «і це нормально». Ви + більше ви = все ще тільки ви. Але Ви + Бог = Достатньо! Припиніть бігати по колу, намагаючись все продумати й все робити. Зв'яжіться з кимось! Знайдіть собі консультанта. Знайдіть лікаря, з яким можна поговорити. Впустіть своє подружжя. Впустіть своїх друзів. Так ми виконуємо закон Христовий!
4. Припиніть завтрашнє батьківство. Сьогоднішні проблеми батьків. Те, що ваша дитина демонструє поведінку X сьогодні, не означає, що вона буде демонструвати поведінку Y завтра. Що, якщо — це два найнебезпечніші слова для батьків дитини з особливими потребами. Надто багато невідомого. Безглуздо витрачати сьогоднішні радості на думки про завтрашнє горе. Крім того, що, якщо все піде правильно?
5. Знайдіть свою посмішку. Ваша дитина перебуває в середині фази зухвалості? Спробуйте полегшити їхнє «НІ!» з легкою посмішкою. Ваш терапевт був вимушений скасувати прийом, коли ви вже були в дорозі? Зупиніться у своєму улюбленому ігровому місці всередині та влаштуйте імпровізовану вечірку зі своєю дитиною! Знову залишатися в лікарні? Візьміть з собою музику, улюблену ковдру вашої дитини, її улюблений фільм, смачну пахучу олію для розпилення, маркер, щоб намалювати обличчя на лікарняних масках — усе, що може покращити настрій і викликати життєдайну посмішку. Це такі хороші ліки.
6. Бережіть себе. Ви не можете допомогти своїй дитині, якщо вам погано. Я працюю над тим, щоб піклуватися про своє психічне та фізичне здоров’я, щоб я могла подолати свої страхи померти молодою і щоб я могла бути тут для своєї родини. І я обов’язково маю збалансувати своє психічне та фізичне здоров’я з духовним. Якщо чесно, відвідування церкви та поклоніння разом із моєю громадою часто були жертвою. Але кожного разу, коли я приношу таку жертву, Бог зміцнює мою віру, зміцнює мій дух і дає мені радість, необхідну, щоб прожити наступний тиждень!
7. Шукайте мудрість, як кисень. Бувають дні, коли ми, батьки «з особливими потребами», просто не знаємо, що робити далі. Справи не йдуть. Добре вивчені методи лікування недоступні. Хтось надіслав вам електронний лист про «чудодійний засіб». Що далі? Шукайте мудрості. Залиште на хвилину пошукові запити Google. Подзвоніть справжній людині. Поговоріть з пастором, радником, шкільним працівником, лікарем або іншими батьками й попросіть їхньої мудрості. Але найбільше просіть про це Бога. По суті, Він наймудріший в просторі та часі.
8. І ви, і ваша дитина створені дивовижно. Знаєте, що любить говорити тривога? «Ти не в порядку». Знаєте, що тривога любить говорити ще більше? «Твоя дитина не в порядку». Але знаєте, що таке чудове повернення? «Я і моя дитина створені за образом Божим». Наш Творець і Небесний Батько ретельно створив кожну людину. Він знає унікальний спосіб, у який створив вас, щоб ви були батьками для своєї дитини. І Він також знає, яке унікальне життя буде вести ваша дитина. Це чудова річ!
9. Дякуйте Богу, наче це ваша робота. Щодня записуйте одну річ, за яку ви вдячні. Тільки одну. Додайте речення про те, чому ви вдячні за цю річ, і ви робите ще краще. Я вважаю неможливим одночасно хвилюватися і писати щоденник про вдячність. Це ще один спосіб навчити свій розум зосереджуватись і відчувати, що правильно. Це тренує ваше серце шукати, за що ще ви маєте бути вдячними кожного дня. Щоразу, коли ви не впевнені, що написати, ви можете записати в щоденник: «Сьогодні я вдячний, що Бог дав мені можливість вибирати бути вдячним. Тому що Він добрий, Він любить мене, і я можу вірити, що Він все обертає на добро».

Останнє. Якщо ваша батьківська тривога зростає, переходить в інші форми тривоги, не реагує на молитви, заважає вам спати або заважає вашому повсякденному життю, настав час шукати додаткової допомоги. Знайдіть лікаря, професійного консультанта та пастора, щоб поспілкуватися сьогодні. Зробіть це зараз. Викличте допомогу. Переконайтеся, що ваше тіло, розум і дух отримують необхідну допомогу. Потрібна мотивація? Подивіться на свою дитину. Ви їй потрібні.

Щоденник: Що сьогодні пішло добре? За що ви повинні бути вдячні та чому?