Псалми 77:1-20
Псалми 77:1-20 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
До Бога я підношу голос, про допомогу Господа благаю. У дні тривог я до Володаря звертаюсь і руки простягаю через ніч. Моя душа не знає спочинку. Думками лину я до Бога через клопоти свої, я промовляю, але сам усе в турботах. Села Розплющеними Ти утримуєш мої повіки, засмучений, я слова мовити не в силах. Думки мої зверталися в минуле, постійно думаю про те, що сталося у давнину. Я згадую свої пісні вночі, я з серцем сперечаюся своїм, шукаю відповідь: «Чи ж нас Володар назавжди покинув? Невже не прийме більше нас ніколи? Чи вже Його любов навік минула? Чи слово Його згасло для прийдешніх поколінь? Чи Бог забув про милосердя? Невже Він співчуття змінив на гнів?» Села Собі сказав я: «Що найбільш тривожить, чи Всемогутній силу не згубив?» Я пам’ятаю всі діла Господні, я пам’ятаю всі дива, що Він зробив з часів прадавніх. Я розмірковував про звершення Твої, про всі ті справи думав я невпинно. Святі Твої шляхи, мій Боже, немає бога рівного Тобі. Ти Бог, Який творить ці чудеса великі, це Ти явив народам Свою владу. Своєю силою Ти визволив народ Свій, нащадків Якова і Йосипа Ти спас. Села Тебе побачила вода й злякалась, безодня, й та тремтить від переляку. Свинцеві хмари пролились водою, громи обвалюються з неба, а Твої стріли до землі ширяють. У вихорі звучав Твій грім, а блискавиці всесвіт сяйвом залили, земля здригається і двиготить. Твій шлях лежить через моря, Твоя дорога — через безодні океанів, та не знайти Твоїх слідів.
Псалми 77:1-20 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст, нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів’я я висловлю! Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам, того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив! Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям. І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть. І не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний. Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою: вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися, і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав. Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім: Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал; і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч; на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні. Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки. Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього, і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи. І вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити? Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м’ясива народові Своєму?
Псалми 77:1-20 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Повчання Асафа. Прислухайся, мій народе, до мого закону, прихили своє вухо до слів моїх уст. Я відкрию уста свої в притчах, розкажу давні загадки: те, що ми почули і що зрозуміли, що розповіли нам наші батьки. Воно в наступному поколінні не сховалося від їхніх дітей, які звіщали хвалу Господню, Його силу, усі Його дивовижні діла, які Він учинив. Він дав свідчення в Якові й встановив закон в Ізраїлі, — те, що Він заповів нашим батькам, аби вони об’явили своїм синам; щоби знало наступне покоління — сини, які народяться; тож вони піднімуться і сповістять це своїм синам, аби ті покладали свою надію на Бога, не забували Божих діянь і шукали Його заповідей; щоб не стали такими, як їхні батьки — родом лукавим і прикрим, який не виправив свого серця, а свій дух не довірив Богові. Сини Єфрема, що натягали луки і стріляли, у день битви втекли. Вони не зберегли Божого завіту, не забажали ходити в Його законі, забули про Його добродійність і всі Його дивовижні діла, які Він їм виявив, перед їхніми батьками — ті дивовижні діла, які Він вчинив у Єгипетській землі, на рівнині Танеос. Він розділив море і провів їх, а води поставив, наче бурдюк, і вів їх хмарою вдень і світлом вогню всю ніч. Він розколов скелю в пустелі й напоїв їх, наче з великої безодні: вивів воду зі скелі, — пустив води, наче ріки. Та вони й надалі продовжували грішити проти Нього, бунтувалися проти Всевишнього в безводній пустелі, випробовували Бога у своїх серцях, вимагаючи їжі для своєї душі. Вони говорили проти Бога й казали: Хіба Бог спроможний приготувати обід у пустелі? Адже коли вдарив Він об скелю, полилися води, та й наповнилися потоки, то чи не спроможний Він дати й хліба, забезпечити Свій народ їжею?
Псалми 77:1-20 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене. В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради. Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом. Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову. Спогадав я днї давні, лїта віків минувших. Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався: Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї? Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід? Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє? Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього, Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю; Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх. Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже? Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою. Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа. Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись. Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли. З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла. Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі. Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.