Iсая 58:1-10
Iсая 58:1-10 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Кричи щодуху, крик не стримуй, хай голос твій звучить сурмою. Народ Мій сповісти про неподобства їхні, і роду Якова про їхні всі гріхи. Щодня приходять поклонятися Мені, здається, хочуть осягнуть Мої шляхи. Немов народ, який живе по правді, який не відторгнув Господню справедливість. Вони шукають справедливих рішень, до Бога прагнуть бути ближче. Люди кажуть: «Навіщо ми постились, якщо Ти не помітив цього? Навіщо ми були смиренні, якщо Ти навіть не довідався про це?» Але Господь відповідає: «Послухайте, у дні посту ви робите те, що вам самим приємно, несправедливі з усіма своїми рабами. Ви поститесь і водночас заводите суперечки й бійки. Ваші злісні кулаки роздають стусани навсібіч. Якби ви хотіли, щоб ваш голос було чути в Небесах, ви б не постилися так, як тепер. Хіба це той піст, який Я вибрав, той день, коли треба усмирити себе, коли треба схиляти голову, як очерет, підстилати під себе верету, лягати на розсипаний попіл? Хіба це можна назвати постом, днем догоджання Господу? Я віддаю перевагу іншому посту: скинути кайдани несправедливості, порвати віжки ярма, звільнити гноблених і розірвати всі пута. Хіба цей піст не для того, щоб розділити хліб з голодним і ввести у дім бездомного жебрака. Або побачивши голого, дати йому в що вбратися, й не ховатися від своїх родичів? Тоді засяє вранішньою зіркою твоє світло, а твої рани загояться враз. Твоя перемога йтиме перед тобою, а слава Господня буде твоїм захистом ззаду. Коли ти покличеш Господа, Він озветься, ти попросиш допомогти, Він скаже: „Ось Я!” Якщо ти звільнишся від ярма, що живе в тобі, перестанеш тикати пальцем і здіймати інших на кпини. Якщо ти поділишся з голодним і задовільниш потреби знедолених, тоді засяє вранішньою зіркою твоє світло, і морок засяє, мов полуденне сонце.
Iсая 58:1-10 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об’яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи! Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога: Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете! Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині! Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа? Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв’язати кайдани безбожности, пута ярма розв’язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного? Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою! Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане
Iсая 58:1-10 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Закричи з усіх сил і не стримуйся, здійми свій голос, як трубу, і сповісти Моєму народові їхні гріхи, і домові Якова — їхні беззаконня! Мене з дня на день вони шукають і бажають пізнати Мої дороги. Як народ, який чинив праведність, і який не залишив суду свого Бога, просять у Мене тепер праведного суду і бажають наблизитися до Бога, кажучи: Як це, що ми постили, а Ти не бачив? Ми упокорювали наші душі, а Ти не пізнав? Бо в дні вашого посту ви знаходите ваші бажання і всіх, які поруч вас, ви колете! Якщо на суди і бійки постите і б’єте бідного кулаками, навіщо для Мене постите, щоб сьогодні Я прислухався до звуку вашого голосіння? Не такий піст Я вибрав і день, щоб людина впокорювала свою душу! Коли ти не зігнеш, як кільце, свою шию і не постелиш мішковину та попіл, то не назвете такий піст прийнятним. Ні, не такий піст Я вибрав! — говорить Господь. Але звільни всякі кайдани неправедності, розв’яжи вузол насильних угод, відішли побитих на свободу і порви всяку неправедну розписку. Розділи з голодним свій хліб, а бідних, які без даху, введи у свій дім. Якщо побачиш нагого, зодягни, і не погордуй родичем з твого потомства. Тоді проб’ється твоє ранкове світло, і швидко зійде твоє зцілення, і перед тобою піде твоя праведність, і Божа слава огорне тебе. Тоді закличеш — і Бог тебе вислухає. Ще, коли ти говориш, Він скаже: Ось Я! Якщо відкинеш від себе кайдани і посягання рук, і слово нарікання, і даси голодуючому хліба від усієї своєї душі, і наситиш пригнічену душу, тоді твоє світло засяє в темряві, і твоя темрява буде як полудень.
Iсая 58:1-10 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Клич грімко, не вдержуйсь, підні- ми голос твій, мов труба, і вкажи мойму люду беззаконня його, й дому Якововому всї гріхи його. Вони ж бо питають у мене що дня про путї мої, наче б вони були такі люде, що живуть праведно й не відкидають законів Бога свого; вони допитують у мене про справедливість судів моїх; хотїли б зблизька зо мною судитись. "Чом воно так, що ми постимо, а ти не бачиш сього? впокоряємо душі наші, а ти не знаєш?" Ось, - бо в день вашого посту ви вволяєте волю вашу, й вимагаєте тяжкої працї від других. Ви постите хиба на те, щоб сваритись та правуватись, і немилосерною рукою кулакувати других; ви не постите того дня так, щоб голос ваш чуто в горі на небі. Чи се такий піст, який я собі вибрав, - день, коли то чоловік впокорює душу свою, похилює, наче тростина, голову свою й попіл та верітку підстилає під себе? Чи се назвеш ти постом та днем угодним Господеві? Ось - піст, який я люблю: зніми кайдани несправедливостї; розвяжи повязі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу; Подїлись із голодними хлїбом і введи в хату бурлаків бездомних; як побачиш обідранця, прикрий наготу його, і від однокровного твого не ховайся. Тодї сьвітло твоє зорею засьвітить і рани твої скоро сцїляться, й справедливість твоя буде поперед тебе ходити, та й супроводити ме тебе слава Господня. Тодї ти покликнеш, і Господь вислухає тебе, заголосиш - а він скаже: Ось я! Як же ж ти ще з твого займища викинеш ярмо, перестанеш піднімати грізно палець та зневажливо говорити, І голодному віддаси серце твоє, та нагодуєш душу злиденника, - тодї в тьмі в тебе засяє сьвітло, а тьма твоя стане, мов полуднє