Дiї 5:12-42
Дiї 5:12-42 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку. А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх. І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок, так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них. І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані! А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами, і руки наклали вони на апостолів, і до в’язниці громадської вкинули їх. Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в’язничні, і, вивівши їх, проказав: Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя. Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в’язницю, щоб їх привели. А служба, прийшовши, не знайшла їх у в’язниці, а вернувшись, сповістила, говорячи: В’язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли! Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося. Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в’язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ. Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням. Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім’я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас... Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей! Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві. Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому. Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?... І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести. І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте. Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо. Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились. І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його. І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили. А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса. І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.
Дiї 5:12-42 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Багато знамень і чудес були зроблені руками апостолів серед людей. Усі віруючі зібралися разом на Соломоновому ґанку, маючи спільну мету. Ніхто інший не наважувався пристати до їхнього гурту, але люди прославляли їх. І все більше й більше віруючих додавалося до Господа, як чоловіків, так і жінок. Зрештою люди почали виносити своїх хворих просто на вулиці. Ті, які лежали на ліжках або на постелях сподівалися, що коли Петро йтиме вулицею, то бодай тінь його впаде на когось із них. Цілі юрби людей приходили до Єрусалиму з довколишніх міст і сіл. Вони також приносили своїх хворих чи одержимих нечистими духами і всі зцілювалися. Тоді первосвященик і ті, хто був з ним, тобто саддукеї, сповнилися заздрощів. Вони схопили апостолів і кинули їх до громадської в’язниці. Але вночі Ангел Господній відчинив двері в’язниці, і вивів апостолів на волю, сказавши їм: «Ідіть, станьте у храмі й усе розкажіть людям про нове життя». Почувши ці слова, апостоли на світанку прийшли до храму й почали навчати людей. Вранці первосвященик і ті, хто був з ним, скликали Синедріон і загальне зібрання старійшин Ізраїлю й послали варту до в’язниці, щоб привести апостолів. Коли вартові прийшли до в’язниці, то вони там апостолів не знайшли. Повернувшись до первосвященика, вони доповіли: «Двері в’язниці були надійно зачинені, вартові стояли біля дверей, але, відчинивши двері, ми побачили, що всередині нікого немає». Коли начальник варти й верховні священики почули цей звіт, вони були збентежені й дивувалися, що б то могло трапитися. Аж тут інший чоловік сказав їм: «Люди, яких ви кинули до в’язниці, стоять зараз у храмі й навчають народ!» Тоді начальник, узявши з собою воїнів, пішов до храму й привів апостолів. Але силу вони не могли застосувати, бо розуміли, що люди можуть закидати їх камінням. Коли апостоли постали перед Синедріоном, первосвященик промовив до них: «Ми вам суворо наказували не проповідувати про того Чоловіка. І все одно ви заповнили весь Єрусалим своїм ученням, та ще й прагнете звалити на нас вину за Його смерть!» На те Петро й інші апостоли відповіли: «Ми мусимо слухатися Бога більше, ніж людей. Бог наших батьків воскресив Ісуса з мертвих. Того Ісуса, Якого ви стратили розп’яттям на хресті. Господь вшанував Христа, посадивши Його по праву руку від Себе, як Князя й Спасителя. Тож Він може дати народу ізраїльському покаяння і прощення гріхів. Ми є свідками цих подій і тому знаємо, що вони істинні. Їх підтверджує і Святий Дух, якого Бог дав тим, хто слухається Його». Почувши таку відповідь, члени Синедріону розлютилися. Вони почали змовлятися, як вбити апостолів. Але в Синедріоні був один фарисей, на ім’я Ґамалиїл. Він був вчителем Закону, та його дуже поважали всі люди. Підвівшись, він наказав на хвилину вивести апостолів. Потім Ґамалиїл звернувся до Синедріону, сказавши: «Мужі ізраїльські, добре обміркуйте те, що ви збираєтеся зробити з цими людьми. Колись з’явився Тевда і видавав себе за велику людину. До нього тоді приєдналося близько чотирьохсот послідовників. Коли Тевду було вбито, його послідовники розійшлися, й це ні до чого не привело. Після нього під час перепису населення прийшов з Ґалилеї Юда. І чимало людей пішло за ним. Його теж було вбито, а всі послідовники його порозбігалися. Тож і зараз, кажу вам, стороніться цих людей. Залиште їх, бо якщо справа їхня йде від людей, вона провалиться. А якщо від Бога, то все одно Його не зупините. Тільки виявиться, що ви воюєте проти Бога!» Члени Синедріону послухалися його і, побивши апостолів батогами, наказали їм не говорити більше від імені Ісуса й відпустили їх. Апостоли залишили Синедріон, радіючи з того, що сподобились зазнати страждань і зневаги заради Ісуса. І кожен день у храмі та йдучи з оселі в оселю вони навчали людей і проповідували Благовість, що Ісус є Христос.
Дiї 5:12-42 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Руками ж апостолів чинилося багато знамень і чудес у народі (Усі вони однодушно пробували в портику Соломона. З інших же ніхто не наважувався пристати до них, а народ величав їх. А віруючих все більше приєднувалося до Господа, безліч чоловіків і жінок), так що на вулиці виносили хворих і клали на ліжках і постелях, щоб бодай тінь Петра, що проходив, упала на когось із них. Стікалося також у Єрусалим багато людей з навколишніх міст, несучи хворих і мучених нечистими духами, і всі вони зцілялися. Тоді, вставши, первосвященник і всі, що були з ним (це секта садукеїв), наповнилися заздрістю, і наклали свої руки на апостолів, і посадили їх у громадську в’язницю. Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав: Ідіть і, ставши у Храмі, говоріть народу всі слова цього життя. Вони, почувши це, увійшли на світанку в Храм і стали навчати. А первосвященник і ті, що були з ним, прийшовши, скликали Синедріон і всіх старійшин синів Ізраїля і послали у в’язницю привести апостолів. Та слуги, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, повідомили: В’язницю ми виявили дуже надійно замкненою, і сторожа стояла зовні перед дверима, а, відчинивши, нікого всередині не знайшли. Коли почули ці слова священник, і начальник храмової сторожі, і первосвященники, то були в замішанні щодо них, що б це означало. А хтось прийшов і повідомив їм: Ось чоловіки, яких ви посадили у в’язницю, стоять у Храмі і навчають народ. Тоді начальник сторожі пішов зі слугами і привів їх без примусу, бо вони боялися народу, щоб їх не побили камінням. Привівши ж, поставили їх в Синедріоні; і первосвященник запитав їх: Чи не наказували ми вам суворо не навчати цим іменем? А ви ось наповнили Єрусалим своїм вченням і хочете навести на нас кров цього Чоловіка. Та Петро й інші апостоли сказали у відповідь: Треба слухатись Бога, а не людей. Бог наших отців воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. Його Бог підніс Своєю правицею на Начальника й Спасителя, щоб дати Ізраїлю покаяння і прощення гріхів. І ми Його свідки в цих речах, а також Святий Дух, Якого Бог дав тим, хто слухається Його. Почувши це, вони розлютились і замишляли вбити їх. Тоді встав у Синедріоні один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель Закону, шанований усім народом, і наказав вивести апостолів на короткий час, і сказав їм: Мужі ізраїльські! Стережіться того, що ви збираєтесь робити з цими людьми. Бо перед цими днями постав Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього пристало близько чотирьохсот чоловік; він був убитий, а всі ті, що слухалися його, розсіялись і зійшли нанівець. Після цього в дні пере́пису постав Іуда Галілеянин і повів за собою чимало народу; та й він загинув, а всі ті, що слухалися його, розбіглися. І тепер кажу вам: відстаньте від цих людей і облиште їх, бо якщо цей задум і ця справа від людей, то вона сама зруйнується, а якщо від Бога, то ви не зможете зруйнувати її. Стережіться, щоб вам не виявитися й богоборцями. Вони послухалися його, і, покликавши апостолів, побили їх, і, наказавши не говорити іменем Ісуса, відпустили їх. Вони ж пішли з Синедріону, радіючи, що за Його ім’я удостоїлися зазнати ганьби. І кожного дня у Храмі і по домах не переставали навчати і благовістити про Ісуса Христа.
Дiї 5:12-42 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Руками апостолів у народі здійснювалися численні ознаки та чудеса. І всі однодушно перебували в притворі Соломона. Ніхто зі сторонніх не наважувався приєднатися до них, але народ їх величав. Віруючих у Господа множилося — багато чоловіків та жінок. Недужих виносили на роздоріжжя і клали на носилках і постелях, щоб, як проходить Петро, хоч тінь його впала на декого з них. Багато людей сходилося з довколишніх міст до Єрусалима; вони приносили недужих і тих, які страждали від злих духів. Усі вони одужували. Піднявся первосвященик і всі його прибічники із садукейської течії, — вони наповнилися заздрощами, наклали [свої] руки на апостолів і посадили їх у громадську в’язницю. Та ангел Господній уночі відчинив двері в’язниці, вивів їх і сказав: Ідіть, ставайте у храмі й кажіть народові всі слова цього життя! Почувши це, вони пішли вдосвіта до храму й навчали. Тим часом первосвященик і ті, котрі з ним, прийшовши, скликали синедріон, усіх старших з-поміж синів Ізраїля і послали до в’язниці, щоб їх привести. Слуги пішли, та у в’язниці їх не знайшли. Повернувшись, сповістили, кажучи, що в’язницю знайшли ретельно замкненою, з охороною, яка стояла перед дверима. Але, відчинивши, усередині вони нікого не знайшли. Коли почули ці слова [священик], начальник охорони храму та первосвященики, то дивувалися, як це все могло статися. Тут прийшов хтось і сповістив їм, що мужі, яких вони посадили до в’язниці, перебувають у храмі, стоять і навчають народ. Тоді начальник охорони пішов зі слугами, привів їх без застосування сили, бо боялися народу, щоб не побив їх камінням. Привівши, вони поставили їх у синедріоні. І первосвященик запитав їх, кажучи: Чи не з погрозою заборонили ми вам навчати в це Ім’я? А ви наповнили Єрусалим вашою наукою і хочете навести на нас кров цього Чоловіка? Та Петро й апостоли у відповідь сказали: Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей! Бог батьків наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів. І ми та Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому, є [Його] свідками щодо цих слів! Почувши це, вони лютували і змовлялися їх убити. Та один фарисей у синедріоні на ім’я Гамалиїл, — законовчитель, шанований усім народом, — уставши, наказав, щоб апостолів вивели на короткий час, а їм сказав: Мужі ізраїльські, поміркуйте між собою щодо цих людей, що ото хочете з ними зробити. Недавно об’явився Тевда, кажучи, що він є кимось, — до нього пристало щось із чотириста людей. Він був убитий, і всі, котрі вірили в нього, розсіялися і зійшли на ніщо. Після нього під час перепису об’явився галилеєць Юда, потягнувши за собою [чимало] народу. І він також загинув, а всі, хто слухав його, розпорошилися. І нині кажу вам: відступіться від цих людей і залишіть їх. Бо якщо цей задум і ця справа від людей, — вона загине; якщо ж від Бога, то ви не зможете зруйнувати її, — щоби часом не стати вам богоборцями! Тож вони послухали його, і, покликавши апостолів, побили їх, пригрозили не говорити в Ім’я Ісуса й відпустили. А вони вийшли із синедріону, радіючи, що за Ім’я Господа [Ісуса] удостоїлися прийняти зневагу. І щодня в храмі й по домах вони не переставали навчати й благовістити про Ісуса Христа.
Дiї 5:12-42 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.) Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них. Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись. Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю, і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю. Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече: Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього. Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх. Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли, говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли. Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було. Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ. Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх. І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям. Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів. І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому. Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх. Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів, і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити. Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо. Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались. А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо; коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам. Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.