Дiї 1:12-24
Дiї 1:12-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Після того апостоли пішли з Оливної гори до Єрусалиму, яка знаходилася на відстані приблизно одного кілометра від міста. Повернувшись, вони зайшли до кімнати, де на той час мешкали. То були Петро, Іоан, Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфіїв та Симон-Зилот і Юда, син Якова. Всі вони постійно молилися разом. З ними було й кілька жінок, а також Марія, Ісусова мати, і Його брати. Через кілька днів відбулося зібрання Ісусових послідовників (їх налічувалося близько 120 чоловік). Петро підвівся і сказав: «Брати і сестри мої, мусило збутися те, що Дух Святий проголосив у Святому Писанні через Давида про Юду, який привів тих, хто схопили Ісуса. Він був одним із нас і мав свою частку в тій справі, якій ми служимо». (Цей чоловік одержав гроші за свій злочин і придбав на них шмат землі. Але він впав униз головою, і тіло його луснуло, аж нутрощі вивалилися. Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима. Тож поле це стало називатися їхньою мовою «Акельдама», що означає «Криваве поле»). Петро сказав: «Адже так сказано в книзі Псалмів про Юду: „Нехай спустошена буде його оселя, і ніхто хай не житиме в ній”. І ще сказано: „Нехай інший візьме на себе його служіння”. Отже, необхідно обрати одного з тих, хто був серед нас весь той час, коли Господь Ісус був з нами — від Іоанового хрещення й до часу, коли Ісус вознісся на небеса. Цей обраний чоловік мусить стати разом з нами свідком Ісусового воскресіння». Запропоновано було двох: Йосипа, якого називали Варсавою (він був також відомий під іменем Юст), та Маттія. Потім вони почали молитися такими словами: «Господи, Тобі відомі серця всіх людей. Покажи нам, кого з цих двох Ти обрав взяти на апостольську службу, яку Юда залишив, щоб іти туди, куди йому належало».
Дiї 1:12-24 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Тоді вони пішли назад у Єрусалим з гори, що називається Оливною, яка знаходиться поблизу́ Єрусалима на відстані суботнього шляху. І, коли прийшли, піднялись у горницю, де й перебували: Петро, і Яків, і Іоан, і Андрій, Филип і Хома, Варфоломій і Матвій, Яків Алфеїв, і Симон Зилот, і Іуда Яковів. Усі вони однодушно постійно пробували в молитві й благанні разом із жінками і Марією, матір’ю Ісуса, і з Його братами. У ті дні Петро встав посеред учнів (а кількість людей разом була близько ста двадцяти) і сказав: Мужі-браття! Мало збутися те в Писанні, що Святий Дух передрік устами Давида про Іуду, який був провідником тих, що взяли Ісуса. Бо він був зарахований до нас і отримав жереб цього служіння. Він же придбав землю за неправедну плату і, впавши головою вниз, лопнув посередині, і всі його нутрощі випали. І це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, так що та земля на їхній власній мові названа «Акелдама», тобто «Земля крові». Бо в книзі Псалмів написано: Нехай буде пустим його житло, і нехай не буде в ньому мешканця, — і: Його положення нехай займе інший. Отже, треба, щоб один із тих мужів, які ходили з нами весь час, коли серед нас входив і виходив Господь Ісус, починаючи від Іоанового хрещення і до того дня, у який Він вознісся від нас, був разом з нами свідком Його воскресіння. І поставили двох: Йосипа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, і Матфія. І помолились, і сказали: Ти, Господи, серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, кого Ти вибрав
Дiї 1:12-24 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Тоді вони повернулись до Єрусалиму з гори, що Оливною зветься, і що знаходиться поблизько Єрусалиму, на віддаль дороги суботнього дня. А прийшовши, увійшли вони в горницю, де й перебували: Петро та Іван, та Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. Вони всі однодушно були на невпинній молитві, із жінками, і з Марією, матір’ю Ісусовою, та з братами Його. Тими ж днями Петро став посеред братів а народу було поіменно до ста двадцяти та й промовив: Мужі-браття! Належало збутись Писанню тому, що устами Давидовими Дух Святий був прорік про Юду, який показав дорогу для тих, хто Ісуса схопив, бо він був зарахований з нами, і жереб служіння оцього прийняв. І він поле набув за заплату злочинства, а впавши сторчма, він тріснув надвоє, і все нутро його вилилось... І стало відоме це всім, хто замешкує в Єрусалимі, тому й поле те назване їхньою мовою Акелдама, що є: Поле крови. Бо написано в книзі Псалмів: Нехай пусткою стане мешкання його, і нехай пожильця в нім не буде, а також: А служіння його забере нехай інший. Отже треба, щоб один із тих мужів, що сходились з нами повсякчас, як Господь Ісус входив і виходив між нами, зачавши від хрищення Іванового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресення. І поставили двох: Йосипа, що Варсавою зветься, і що Юстом був названий, та Маттія. А молившись, казали: Ти, Господи, знавче всіх сердець, покажи з двох одного, котрого Ти вибрав
Дiї 1:12-24 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, званої Оливною, що недалеко від Єрусалима, — на відстані ходи в суботу. Прийшовши, вони увійшли в горницю, де були Петро та Іван, Яків і Андрій, Филип і Хома, Вартоломій та Матвій, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів. Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві [й благанні]. Тими ж днями Петро, ставши серед братів, а людей було близько ста двадцяти осіб, сказав: Мужі, брати! Треба було, аби сповнилося Писання, яке провіщав Дух Святий устами Давида про Юду, котрий привів тих, які схопили Ісуса, бо він був зарахований до нас і отримав частку в цьому служінні. Він здобув місце ціною неправди і, коли впав сторчма головою, розпоров живіт, і випали всі його нутрощі. Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима, тому те місце їхньою мовою зветься Акелдама, тобто Поле крові. Адже в книзі Псалмів написано: Нехай стане його житло пусткою і хай не буде нікого, хто жив би в ньому! А також: Служіння його нехай візьме інший! Отже, треба, щоб один з тих мужів, який був з нами впродовж усього часу, коли Господь Ісус перебував і спілкувався з нами, — почавши від хрещення Івана і до дня, як Він вознісся від нас, — щоб разом із нами один з них був свідком Його воскресіння. І поставили двох: Йосифа, якого називали Варсавою, котрий був прозваний Юстом, і Маттія, та, помолившись, сказали: Ти, Господи, Який знаєш серця всіх, покажи, кого з цих двох Ти вибрав
Дiї 1:12-24 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Тодї вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей і Матей, Яков Алхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. Полїчено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. І відомо стало всїм домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови. Написано ж в книзї Псальм: Нехай оселя його спустїє, і нехай нїхто не домує в нїй, а догляд її нехай прийме инший. Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всїх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси