Після цього було іудейське свято, й Ісус пішов у Єрусалим.
Є ж у Єрусалимі біля Овечих воріт купальня, яка по-єврейськи називається Віфезда і яка має п’ять портиків.
У них лежало дуже багато немічних, сліпих, кульгавих, сухих, які чекали руху води.
Бо ангел час від часу сходив у купальню і збурював воду, і хто першим заходив у неї після збурення води, той одужував, яку б хворобу не мав.
Там був один чоловік, який пробув у немочі тридцять вісім років.
Ісус, побачивши, що він лежить, і дізнавшись, що той знаходиться в такому стані вже довгий час, каже йому: Ти хочеш одужати?
Немічний відповів Йому: Пане, у мене немає людини, яка б опустила мене в купальню, коли збуриться вода, а поки я сам повзу, хтось інший сходить переді мною.
Ісус каже йому: Устань, візьми свою постіль і ходи!
Той чоловік відразу одужав, узяв свою постіль і почав ходити. А в той день була субота.
Тож іудеї сказали зціленому: Сьогодні субота, не можна тобі брати постіль.
Він відповів їм: Той, Хто мене уздоровив, Він сказав мені: Візьми свою постіль і ходи.
Вони запитали його: Хто Той Чоловік, що сказав тобі: Візьми свою постіль і ходи?
Та зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у народі, що був на тому місці.
Після цього Ісус знайшов його в Храмі і сказав йому: Ось ти одужав; більше не гріши, щоб не сталося з тобою чогось гіршого.
Той чоловік пішов і розповів іудеям, що уздоровив його Ісус.