а звідти — у Филиппи; це головне місто в тій частині Македонії, колонія. У цьому місті ми знаходилися декілька днів.
У суботній день ми вийшли за місто до річки, де за звичаєм було місце молитви, і, сівши, стали говорити із зібраними там жінками.
І одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця багряниці з міста Фіатіри, яка шанувала Бога, слухала. Їй Господь відкрив серце уважно слухати те, що говорив Павло.
Коли ж охрестилась вона і її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і залиштесь у мене. І вона змусила нас.
Одного разу, коли ми йшли на місце молитви, зустріла нас одна служниця, одержима віщунським духом, яка віщуванням приносила своїм господарям великий дохід.
Вона, пішовши слідом за Павлом і нами, стала кричати: Ці люди — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам шлях спасіння!
Це вона робила багато днів. Павло ж, обурившись, обернувся і сказав духу: Наказую тобі іменем Ісуса Христа вийти з неї! І в ту ж мить дух вийшов.
Її ж господарі, побачивши, що зникла надія на їхній дохід, схопили Павла й Силу, і потягли на площу до правителів.
І, привівши їх до воєвод, сказали: Ці люди, будучи іудеями, тривожать наше місто
і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не можна приймати, ані дотримуватися.
І народ також повстав проти них, і воєводи, зірвавши з них одяг, наказали бити їх палками.
І, завдавши їм багато ударів, посадили їх у в’язницю, наказавши в’язничному сторожу пильно стерегти їх.
Той, отримавши такий наказ, посадив їх у внутрішню в’язницю, а їхні ноги забив у колоду.
Близько півночі Павло й Сила молились і співали Богу хвалу; в’язні ж слухали їх.
Раптом стався великий землетрус, так що затряслися підвалини в’язниці; і відразу відчинились усі двері, і з усіх спали кайдани.
В'язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, витягнув меч і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні втекли.
Та Павло вигукнув гучним голосом: Не роби собі ніякої шкоди, бо всі ми тут!
Той попросив світла, вбіг, і в тремтінні упав перед Павлом і Силою,
і, вивівши їх назовні, сказав: Панове, що мені треба робити, щоб спастися?
Вони сказали: Увіруй у Господа Ісуса Христа — і спасешся ти і твій дім!
І проповідали слово Господнє йому і всім, що були в його домі.
І він, узявши їх у той же час ночі, обмив рани від ударів і відразу охрестився сам і всі його домашні.
І, привівши їх у свій дім, подав їм їжу і зрадів з усім домом, що увірував у Бога.
Коли настав день, воєводи послали приставів сказати: Звільни цих людей.
В’язничний сторож переказав ці слова Павлу: Воєводи послали, щоб звільнити вас. Тож виходьте тепер і йдіть з миром.
Та Павло сказав їм: Нас, римських громадян, привселюдно без суду побили і посадили у в’язницю, а тепер нас тайкома випускають? Ні! Хай самі прийдуть і виведуть нас.
При́стави переказали ці слова воєводам, і ті злякалися, почувши, що вони римські громадяни.
І, прийшовши, вмовили їх і, вивівши, попросили піти з міста.
Вони ж, вийшовши з в’язниці, пішли до Лідії, і, побачившись із братами, підбадьорили їх, і пішли.
Біблія
Біблія для діточок
