У Лістрі сидів один чоловік, слабкий на ноги, кульгавий від утроби своєї матері, який ніколи не ходив.
Він слухав, як Павло говорив; той, глянувши на нього і побачивши, що він має віру для зцілення,
сказав гучним голосом: Устань на свої ноги прямо! І він скочив і став ходити.
Народ, побачивши, що зробив Павло, підніс свій голос, говорячи по-лікаонськи: Боги в людській подобі зійшли до нас!
І називали Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, тому що він був головним промовцем.
А жрець Зевса, чий храм знаходився перед їхнім містом, привів до воріт биків з вінками і хотів разом з народом принести жертву.
Та апостоли Варнава й Павло, почувши про це, роздерли свій одяг і кинулися в народ, кричачи:
Люди, що це ви робите? І ми подібні до вас люди, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих марних богів до Бога живого, Який створив небо, і землю, і море, і все, що в них.
Він у минулих поколіннях попустив усім народам ходити своїми шляхами,
хоч і не залишив Себе без свідчення тим, що робив добро, даючи нам дощі з неба й часи плодоносіння і наповнюючи їжею й радістю наші серця.
Кажучи це, вони ледве стримали народ від принесення їм жертви.
Біблія
Біблія для діточок
