Від Матвія 22:15-46

Від Матвія 22:15-46 UMT

Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові. Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей. Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?» Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові? Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар, Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбуване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже». Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть. Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його: «Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”. От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою. Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей. Останньою померла жінка. Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?» Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої. Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних. А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав: „Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова”. Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони — живі». Коли люди почули це, то були вражені Його наукою. Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом. Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса: «Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?» Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”. Це перша і найголовніша заповідь. Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього свого, як себе самого”. Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді». Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син». Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав: „Господь Бог мовив до Господа мого: Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх”. Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?» Але ніхто Ісусу на те нічого не міг відповісти, і відтоді ніхто не наважувався Його про щось питати.