Буття 23:1-20

Буття 23:1-20 UMT

Сарра прожила сто двадцять сім років. Вона померла в Киріат-Арві (тобто Хевроні), в землі Ханаанській. І прийшов Авраам тужити за нею й оплакувати її. Тоді, вставши від померлої, він звернувся до хиттитів: «Я чужинець і живу серед вас. Дайте мені клаптик землі для цвинтаря, щоб я міг поховати свою померлу». Хиттити відповіли Авраамові: «Послухай нас, добродію. Серед нас ти — один з великих князів Божих. Ховай свою померлу в нашому найкращому склепі. Ніхто з нас не завадить тобі поховати там твою померлу». Авраам тоді підвівся й низько вклонився хиттитам, народові землі тієї. Він сказав: «Якщо така ваша ласка і згода, щоб я поховав свою дружину, то послухайте. Поговоріть з Ефроном, Зогаровим сином. Хай би він віддав мені печеру Махпела, що належить йому й розташована край його поля. Нехай він продасть її мені за повну ціну, у вашій присутності, як місце поховання». Ефрон сидів серед хиттитів і при них відповів Авраамові. І його слова почули всі, хто в цей час проходив через міську браму. «Ні, добродію. Послухай! Я віддаю тобі те поле і ту печеру при свідках. Ховай там свою небіжчицю». І вклонився тоді Авраам людям тієї землі. Він сказав Ефрону в присутності місцевих людей: «Коли б ти мене лише послухав! Я заплачу тобі за поле. Візьми від мене гроші, і я поховаю там свою дружину». Ефрон відповів Авраамові: «Послухай, добродію. Вартість цієї землі чотириста шекелів срібла. Це для тебе ніщо, і для мене теж. Тепер можеш ховати померлу». І Авраам погодився. Він відважив Ефронові стільки срібла, скільки той назвав у присутності людей, тобто чотириста шекелів, як міряли шекелі купці. Отже, Ефронове поле перейшло у власність Авраама. Воно було в Махпелі, що на схід від Мамре. Поле, печера, що на ньому, всі дерева навколо стали Авраамовими. То було в присутності хиттитів, усіх, хто проходив на той час через міську браму. Після цього Авраам поховав свою дружину Сарру в печері на полі Махпела, що на схід від Мамре (тобто Хеврона) в землі Ханаанській. Авраам купив у хиттитів поле й печеру на ньому, і вони стали його власністю й місцем поховання.