Псалми 77:1-20

Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене. В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради. Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом. Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову. Спогадав я днї давні, лїта віків минувших. Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався: Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї? Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід? Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє? Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього, Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю; Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх. Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже? Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою. Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа. Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись. Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли. З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла. Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі. Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.