Марко 15:22-47

І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. Була ж година третя, і розпяли Його. І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його. І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, спаси себе й зійди з хреста. Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти. Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої. А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його. Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий. Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового. Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові. І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.