Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри? Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. І рече до них: Чиє обличчє се й надпись? Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму. Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму; так само й другий брат, і третїй, аж до семого. Опісля ж усїх умерла й жінка. Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої. Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих. І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, котора заповідь велика в законї? Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. Се перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять. Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.
Біблія
Біблія для діточок
