І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви? Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив. Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї. Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує. Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас? Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, ви ж Христові, а Христос Божий.