Однак, брати, я не міг говорити до вас як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі.
Я годував вас молоком, а не твердою їжею, тому що ви не могли їсти, та й тепер ще не можете,
бо ви ще тілесні. Адже коли між вами є заздрість, суперечки [й розділення], то хіба ви не тілесні, хіба ви не поводитеся по-людському?
Бо коли хтось каже: Я — Павлів, а інший: Я — Аполлосів, то чи ж ви не [тілесні] люди?
Хто такий Аполлос? Або хто Павло? [Вони тільки] служителі, через яких ви повірили, — кому скільки вділив Господь.
Я посадив, Аполлос поливав, та зростив Бог.
Тому ні той, хто садить, ні той, хто поливає, не є чимось, але Бог, Який вирощує!
Хто садить і хто поливає, є одне; кожний одержить особисту нагороду згідно зі своєю працею.
Бо ми є Божими співпрацівниками; ви є Божою нивою, Божою будівлею.
Згідно з Божою благодаттю, яка мені дана, я, немов той мудрий будівничий, поклав підвалину, а інший будує на ній. Тож нехай кожний пильнує, як будує!
Адже ніхто не може покласти іншої основи, крім уже покладеної, а нею є Ісус Христос.
Коли хто будує на [цій] основі із золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна чи соломи,
то діло кожного виявиться; день покаже, бо виявляється вогнем; сам же вогонь і випробує діло кожного, — яким воно є.
Коли чиєсь діло, яке він збудував, устоїть, той одержить нагороду,
а чиє діло згорить, той зазнає шкоди; втім, сам він спасеться, та наче через вогонь.
Хіба не знаєте, що ви — храм Божий, і що Божий Дух живе в вас?
Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви.
Хай ніхто себе не обманює. Якщо комусь між вами здається, що він мудрий у цьому віці, нехай стане нерозумним, аби стати мудрим.
Адже мудрість цього світу є безумством у Бога. Як написано: Він ловить премудрих у їхніх хитрощах.
І знову: Господь знає думки мудрих, що вони марні.
Тому хай ніхто не хвалиться між людьми, бо все воно ваше:
чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє — усе ваше!
Ви ж — Христові, а Христос — Божий.