Марка 5

Ісус звільняє одержимого

1Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську. 2Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом. 3Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами. 4Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати. 5Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.

6Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому 7й голосно промовив:

―Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

8Бо Ісус казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»

9 Ісус запитав його:

―Як тебе звати?

Той відповів:

―Моє ім’я Легіон#5:9 Легіон – частина римського війська, яка налічувала 6 000 воїнів., бо нас багато.

10І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із тієї місцевості.

11А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. 12Демони просили Ісуса:

―Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.

13 Ісус дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі голів, кинулося з кручі в море та втопилося.

14Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді люди вийшли подивитися, що сталося. 15Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися. 16Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней. 17Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.

18Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою. 19Але Ісус не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою». 20Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.

Зцілення жінки з кровотечею та воскресіння дочки Яіра

21Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря. 22І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг, 23благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила». 24Ісус пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.

25І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу. 26Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше. 27Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі. 28Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!» 29І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.

30А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав:

―Хто доторкнувся до Мого одягу?

31Учні сказали Йому:

―Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»

32Але Ісус озирався, щоб побачити, хто це зробив. 33Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду. 34Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».

35Коли Він ще говорив, прийшли з дому керівника синагоги та сказали:

―Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?

36Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги:

―Не бійся, тільки віруй.

37І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового. 38Коли прийшли в дім керівника синагоги, то Ісус побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили. 39Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить». 40Але вони почали глузувати з Нього.

Ісус же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина. 41Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»). 42Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива. 43Ісус суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.

Currently Selected:

Марка 5: НПУ

Highlight

Copy