Царство Небесне подібне до господаря, який вийшов якось вранці найняти робітників до свого виноградника.
Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника.
Вийшовши о третій годині, побачив інших, які стояли без діла на ринку,
і сказав їм: Ідіть і ви у виноградник — і дам вам по справедливості.
Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев’ятій годинах, зробив так само.
Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, які стояли, і каже їм: Чому ви стоїте тут без діла цілий день?
Кажуть йому: Бо нас ніхто не найняв. Він каже їм: Ідіть і ви у виноградник [мій — і одержите, що вам належить].
Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших.
Ті, хто прийшов об одинадцятій годині, одержали по динарію.
А коли підійшли перші, то думали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію.
Відтак, одержавши, нарікали на пана,
кажучи: Оці останні попрацювали одну годину, а ти прирівняв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку.
А він у відповідь сказав одному з них: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною?
Візьми своє і йди. Я хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі;
хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий?
Так останні будуть першими, а перші — останніми, [бо багато є покликаних, а мало вибраних].